Недільний, і в той же час, третій день перебування учасників єпархіального табору «Молодь ЗА приМИРення» розпочався ще з вечора суботи, опісля звершення Всенічного бдіння в монастирській обителі с. Зарічева. За бажанням, хлопці і дівчата готувалися до Таїнств Сповіді і Причастя. А уже вранці, після міцного сну усі зібралися на святкову Божественну Літургію, яка відбулася у храмі на честь рівноапостольної Марії-Магдалини. Спільна молитва, монастирський спів сестер обителі залишили незабутнє враження у душі кожного. Після завершення богослужіння отець Антоній Добош звернувся з проповіддю до присутніх та зазначив важливість дотримання Божих заповідей уже з юного віку для подальшого благочестивого життя во Христі.

Ще важливим моментом для молоді стало дзвоніння в дзвони – з благословення ігуменії, матушки Варвари, здійснилась давня мрія. Неописуване відчуття, коли гармонійні звуки, що лунають на фоні прекрасних гірських пейзажів, спонукають славити Господа у всьому, що навколо. Далі ми обідаємо і йдемо відпочивати на свіжому повітрі, благо – погода тепла. Молоді люди жваво спілкуються на різні теми, жартують, сміються – за короткий період уже всі встигли перезнайомитися.

За кілька годин, до нашої компанії приєдналися учасники Мукачівського молодіжного братства, які завітали разом з отцем Василієм Юриною і отцем Василієм Онисько. І ось ми вже зацікавлено слухаємо бесіду о. Василія Юрини, яка стосувалася різних тем, які цікавлять молодь. Далі усі разом йдемо до етнографічного музею – Лемківської садиби, що неподалік монастиря. Захоплююча розповідь директорки музею про історичне багатство Перечинського краю, традицій його населення, перебування у старовинній хаті з різним начинням, яке тепер важко побачити, додали розуміння важливості берегти своє, рідне.

Повертаємось до вже нам дорогого серцю монастиря, вид на який здалеку налаштовує на мир. За годинами уже вечеря, а далі вогнище до пізньої ночі. Сидячи у великій купі, розмовляємо про братства, своїм досвідом з нами діляться учасники одного з найстарших –  Мукачівського. Ну, і, звичайно, душевні бесіди між новими друзями, співи народних пісень, і розуміння десь в глибині душі того, що це остання наша ніч при монастирі. Але ми ці думки женемо від себе – ми тепер тут і все, ніяких думок про завтра, про від’їзд, і о, ні (все ж десь це не дає спокою) – завершення неповторних днів…

Ольга Палош спеціально для https://m-church.org.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

12 − 7 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.