28 серпня християни відзначають Богородичну Пасху – Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято є престольним одразу для трьох українських Лавр – Києво-Печерської, Почаївської та Святогірської, а також для древньої обителі на Чернечій горі в нашому краї – Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря та великої кількості храмів. Цього дня через безмежну любов до Цариці Небесної тисячі людей спішать до храмів і святих обителей, аби молитовно вшанувати і прославити Божу Матір. Про це свято нам розповів священнослужитель кафедрального Свято-Хресто-Воздвиженського православного собору м. Ужгорода, кандидат богословських наук – ієрей Віталій Апшай:
– Успіння Богородиці, свято, як і Пасха, про перемогу життя над смертю. Свята Церква у цей великий день не устами, а словами та піснями богослужіння звертається до кожної душі, що вміє слухати. «Народивши цноту зберегла, світу не полишила в успінні…», – такими величними словами прославляють християни Божу Матір у цей день. Навіть народжуючи не полишила своєї цноти, і навіть коли померла – залишилася жити. Силою Божою сталося неймовірне.
На свято Успіння Пресвятої Богородиці ми не просто вшановуємо цю Святу Діву, ми згадуємо сумну подію, що сталася незабаром після вознесіння Господа нашого Іісуса Христа. А саме: Успіння (смерть) Пресвятої Діви Марії. Поховали Її, за звичаями того часу, у печері підваливши камінь до входу. Так сталося, що ні біля смертного одра, ні на похованні не було апостола Фоми. Щоб вгамувати його печаль ученики Христові вирішили відвалити камінь та дати можливість і Фомі попрощатися з Пречистою Богородицею, але коли вони увійшли до печери не знайшли там тіла Божої Матері. Ученики зрозуміли що Вона воскресла. Неодноразово Божа Мати являла себе вірним християнам, найчастіше Її присутність проявлялася на Святій горі Афон (Греція). Тому, й віримо, що навіть після воскресіння Божа Мати не полишила страждаючих від гріха християн, а перебуває з нами і місцем Її постійного перебування вважається Свята гора Афон.
Ми вшановуємо ту людину, яка може нам допомогти, ще більше ми вшановуємо того, хто хоче нам допомогти. Ми маємо багато потреб і проблем, але коли приходить час смерті це все вже стає неважливим і ми розуміємо, що у нас є тільки одна проблема – це смерть. Господь вирішив і цю нашу проблему, явивши це і на Собі і на своїй Матері, і на всіх святих своїх. Чому ж Господь сховав ці великі дари під печатками віри? Бо віра це не стан розуму, що вміє говорити неправду, а почуття серця, яке неможливо імітувати. Віра, надія, любов – почуття, що відкривають шлях у вічне життя.
Чим відкупишся від смерті, сучасна людино? Неможливо дати хабара своєму тілу попросивши ніколи більше не старіти, не хворіти, не вмирати. Дамо шану Богу за все добре і погане, за життя і за смерть, за радість і за смуток; прославляючи Його святих, а найбільше Божу Матір: «Народивши цноту зберегла, світу не полишила в успінні, Богородице, до Життя ти відійшла, будучи Матір’ю Життя; і молитвами Твоїми позбавляєш смерті душі наші».
Ольга Палош, спеціально для zaholovok.com.ua