14 серпня Православна Церква молитовно згадує винесення Чесного Животворящого Хреста Господнього у Константинополі, вшановує пам’ять мучеників Старого Завіту – святу родину Маккавеїв, а також свято Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці. У народі це церковне свято має назву Перший, або ж Медовий Спас. Цього дня у церквах освячують воду, мед, мак, різноманітні трави. Від сьогодні ж розпочинається і двотижневий Успенський піст, який є настільки суворим, як і Великий. Про особливість цього посту нам розповів протоієрей Іоанн Шандра, головний редактор газети “Православне Закарпаття”:
– Для початку, зазначимо одну спільну рису усіх багатоденних постів: вони передують світлому торжеству, готують до нього, готують душу до вміщення всієї радості від зустрічі з вічністю, в чому, власне, і полягає суть будь-якого християнського святкування.
У приготуванні до свята Успіння Пресвятої Богородиці в цьому відношенні є певні нюанси. Що ми збираємося святкувати? До якої радості готуємося? З Великоднем все зрозуміло, з Різдвом – теж. Це найважливіші події Домобудування нашого спасіння, і пам’ять святих апостолів Петра і Павла – торжество благовістя і улаштування Церкви, яку «не здолають врата адові».
А Успіння? Це ж, формально кажучи, смерть. Що тут святкувати? Адже, на відміну від хресної смерті Спасителя, кончина Його Пречистої Матері нікого не спасла, не зцілила. Це було горе для всіх, хто з нею спілкувався. На честь чого ж тоді підготовчий піст, може, заради того, щоб відчути тлінність буття? Ні, принцип той же: приготування до Радості. Причому тут своя специфіка. Зверніть увагу, що святу Успіння Божої Матері, передує двотижневий піст, який ніби обіймається і пронизаний святами Її Сина – так званими трьома святами Спаса: починається піст святом, присвяченим Хресту – жертовника нашого з Нею спасіння, символу богозаповіданої любові; в середині його – Преображення Господнє, а на наступний день після Успіння – пам’ять Нерукотворного Образу. Господь ніби обіймає Свою Матір, бо Їй «меч пройшов душу» скорботами за Сина, своїм життям Вона явила наочний приклад зміненої душі, і саме завдяки їй відбулося втілення Слова, засвідчене в іконописі.
Але чому з усіх богородичних свят саме Успіння так шанується, що йому передує багатоденний піст? Та тому що для християнина «життя – Христос, і смерть – придбання»! Скорбота розставання, природна і зрозуміла для тих, хто вже не міг з нею спілкуватися, була, завдяки постійно спізнюючомуся апостолу Фомі, перекрита радістю відкриття, що Богородицю «гроб и умерщвление не удержаста». Зберігаючи дівоцтво при народженні Богонемовляти, Вона не залишає світу у Своєму успінні, будучи найпершою нашою Молитвеницею.
Кожен піст, за висловом прот. Олександра Шмемана, – це «світла печаль», але до Успенського посту це відноситься особливо. Про нього доречно сказати: небесна печаль. Він, як вірно було кимось підмічено, є немов забарвлений в блакитні тони. Можливо, саме Успенський піст допомагає найкраще усвідомити сутність посту як такого, тому що найкращим прикладом посту є Пресвята Діва.
Ольга Палош