Ось так непомітно настав екватор літа – хтось вже встиг кудись з’їздити відпочити, хтось тільки збирається, а дехто взагалі проведе цей сезон без відпустки. Уміння розподілити свої час і можливості, навіть якщо не вдається вирватись із роботи на певний період, дають змогу не прогаяти часу, а провести навіть два вихідних дні максимально з користю та задоволенням. Сьогодні ми поглянемо на працю та відпочинок трішки під іншим кутом – з погляду Церкви: як правильно сумістити робочі обов’язки не забуваючи при цьому про необхідний відпочинок.
Святе Письмо не тільки говорить про необхідність праці для людини, а й визначає її ритм. Четверта заповідь, що дана Богом пророку Мойсею на Синайській горі, говорить: пам’ятай день суботній, щоб святити його (у нас це неділя – Авт.); шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої, а день сьомий – субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні … худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх (Вих. 20: 8–10).
Церква благословляє будь-яку працю, що спрямована на добро людини. Учителями Церкви та святими отцями немало засвідчено, що християнське життя неуявленне без праць – не тільки у молитві й пості, а й фізичних, інтелектуальних, творчих. Так, святитель Василій Великий вважав, що намір благочестя має слугувати не приводом ліні, утікання від роботи, а навпаки – спонуканням до великих праць. Святитель Іоанн Златоуст вважав безчестям не роботу, але неробство. Сам апостол Павло трудився, щоб не обтяжувати інших, і викривав ледарів, пропонуючи їм просто неможливе – не їсти.
Погляньмо що пише про працю святитель Миколай Сербський: «Шість днів працюй і виконуй усякі справи твої, а день сьомий – субота Господу, Богу твоєму». Це означає: шість днів творив Творець, а на сьомий день спочивав від праць Своїх. Шість днів тимчасові, суєтні й недовговічні, а сьомий – вічний, мирний і довговічний. Створенням світу Господь Бог увійшов у час, але не вийшов із вічності. Тайна ця велика (Єф. 5:32), і про неї належить більше мислити, ніж говорити, бо вона доступна не кожному, але лише Божим обранцям. Обранці Божі, перебуваючи тілом у часі, духом своїм піднімаються до вершини світу, де вічний мир і блаженство. А ти, брате, працюй і відпочивай. Працюй, бо і Господь Бог трудився; відпочивай, бо і Господь відпочивав. А праця твоя нехай буде творчою, бо ти дитя Творця. Не руйнуй, але твори! Вважай свою працю співпрацею з Богом. Так ти не станеш творити зло, але лише добро. На початку кожної справи подумай, став би Господь робити це? Адже, зазвичай, усе творить Господь, а ми лише допомагаємо Йому».
Виконуючи, на перший погляд, звичну, рутинну або ж нудну роботу можна отримати наснагу, якщо приступити до неї з потрібним налаштуванням: «Усі творіння Божі трудяться невпинно. Нехай це додасть тобі сил у твоїй праці. Прокинувшись рано-вранці, поглянь, сонце вже багато зробило, і не тільки сонце, а й вода, і повітря, і рослини, і тварини. Твоє неробство буде образою світу і гріхом перед Богом. Твоє серце й легені трудяться день і ніч. Чому б не попрацювати і твоїм рукам? І нирки твої працюють день і ніч. Чому б не попрацювати і твоєму мозку? Зірки безупинно мчать просторами всесвіту, швидше, ніж кінь у галопі. То чому ти віддаєшся неробству й лінощам?», – повчає той же святитель.
Якщо ж Ви відчуваєте, що Ваша робота стає набридати, то аби трохи оживитись та відпочити морально – знайдіть можливість окрім основної роботи, спробувати себе у чомусь новому, або згадайте за хобі – отримані життєдайні емоції перевершать очікуване.
«А коли трудишся, не шукай у праці лише прибуток, користь і успіх. Краще знайди у своїй роботі красу і насолоду, яку дарує сама праця. За один стілець, який змайструє столяр, він може отримати десять динар, чи п’ятдесят, чи сто. Але краса виробу й насолода від роботи, що їх відчуває майстер, натхненно стругаючи, склеюючи та поліруючи дерево, не окупається нічим. Ця насолода нагадує те найвище задоволення, яке пережив Господь при створенні світу, коли Він натхненно «стругав, склеював і полірував» його. Весь Божий світ міг би мати свою певну ціну й міг би окупитися, проте краса його і насолода Творця при Створенні світу не має ціни.
Знай, що ти принижуєш свою працю, якщо думаєш лише про матеріальну вигоду від неї. Знай, що така праця не дається людині, не вдасться їй, не принесе їй очікуваного прибутку. І дерево сердитиметься на тебе і чинитиме опір тобі, якщо станеш трудитися над ним не з любові, а для прибутку. І земля тебе зненавидить, якщо ти ореш її, не думаючи про її красу, але лише про свій прибуток із неї. Залізо стане тебе палити, вода втопить, камінь розчавить, якщо ти дивишся на них не з любов’ю, але в усьому бачиш тільки свої дукати й динари. Працюй без користі, як соловей безкорисливо виспівує свої пісні. І так Господь Бог піде попереду тебе у Своїй праці, а ти – за Ним. Якщо ж пробіжиш повз Бога і поспішиш вперед, залишивши Бога за спиною, твоя праця принесе тобі прокляття, а не благословення», – писав святитель Миколай.
У той же час не потрібно забувати про відпочинок, який Сам Господь благословляє: «І зібрались Апостоли до Іісуса і розповіли Йому все, і що зробили… Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, – бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти (Марк. 6: 30-31). Як бачимо, Христос не просто благословляє, а ще й нормує відпочинок, визначаючи і міру – «трохи», і місце – «безлюдне», і навіть пропонує туди «піти», адже прогулянка сама по собі – відпочинок. Святитель Феофілакт Болгарський зауважує, що Христос дає учням відпочити, навчаючи предстоятелів не тримати паству в напрузі постійно. Отже, відпочинок для людини не просто важливий, він життєво необхідний, як і їжа для відновлення сил, про що не забув згадати євангеліст Марк.
А як правильно відпочивати? Адже, мабуть, кожний із нас знає, що іноді після так званого «відпочинку» ще більше втомлюєшся, ніж від роботи. Уже згадуваний нами святитель Миколай Сербський радить наступне: «Пам’ятай, відпочинок може бути лише поруч із Богом і у Богові. На цьому світі ніде більше істинного відпочинку не знайти, бо цей світ вирує, наче якийсь вир. Присвяти сьомий день повністю Богу, й тоді воістину відпочинеш і наберешся нових сил. Увесь сьомий день думай про Бога, говори про Бога, читай про Бога, слухай про Бога і молись Богу. Так ти воістину відпочинеш і наберешся нових сил». А митрополит Афанасій Лімассольський доречно зауважує: «Інше ж завжди викликатиме у нас відчуття порожнечі, тому що так вже створена людина: що б не робила, вона ніде не може знайти спокій, окрім як в Бозі. Тільки в Ньому можливе це відчуття спокою і повноти. Усе інше може дати нам таке відчуття лише частково – адже навіть якщо у нас все добре, все одно чогось завжди не вистачає. Цю порожнечу може заповнити тільки присутність Бога».
Аби з користю провести вільний час присвятіть якісь вихідні паломництву святинями, хоча б Закарпаття. Керівники православних паломницьких груп у м. Ужгороді регулярно організовують чимало поїздок як монастирями нашого краю, так і до українських та закордонних міст, що славляться святинями та особливим шануванням серед вірників.
Якщо з певних причин не виходить поїхати в паломництво, то хоча б один раз за це літо підіть на храмове свято певного приходу у рідному місті або до сусідніх сіл – не пожалкуєте, оскільки під час святкового богослужіння відчуєте особливу благодать, а переміна звичної обстановки додасть свіжого подиху і натхнення.
Рецепт гармонії праці та відпочинку можна розгледіти у словах святителя Миколая Сербського, що каже: «Шість днів трудіться, як соратники Господа, з любов’ю, насолодою та благоговінням, а сьомий день повністю присвятіть Господу Богу. Я на власному досвіді переконався, що правильне проведення неділі людину надихає, оновлює і робить щасливою».
Урізноманітнюйте своє життя і ніколи не забувайте серед буденного помічати Вічне!
Ольга Палош, спеціально для zaholovok.com.ua