«Досто́йно є»

Існують місця на землі, які як самотні свічки омвітлюють морок нашої гріховного життя. Святі отці, достойні бачити світ духовними очима, кажуть, що з’єднані вони з небесами деякими світильними стовпами. Таким місцем є і Свята Гора. Вже друге тисячоліття відмолюють нашу землю великі подвижники Афона. Сама Пречиста Діва взяла Святу Гору під Своє особливе заступництво.

У 667 році благочестивий чернець, преподобний Петро Афонський побачив в тонкому сні Богородицю, яка промовила: «Афонская гора є жереб Мій, від Сина Мого і Бога даний Мені, щоб бажаючі віддалилися від світу і обрали для себе подвижницьке життя по своїм силам, ім’я ж Моє що призиваючі з вірою і любов’ю від душі, там проводили життя своє без печалі і за свої богоугодні справи отримали б життя вічне. Вельми люблю те місце і хочу на ньому помножити чернечий чин. Милість же Сина Мого і Бога пребуде навіки до тих, котрі будуть там подвизатися, якщо вони виконають рятівні заповіді. І поширю їх на Горі тій на південь і північ, і володітимуть нею від моря і до моря, і ім’я їх прославлю по всюди під сонцем, і захищу тих, хто в пості і терпінні будуть там подвизатися».

45371.pПрибувши на Афон за велінням Владичиці, преподобний Петро провів там понад півстоліття в печері, не бачачи ні кого з людей і розмовляючи лише з Богом, морем і зірками. На Афоні засяяло багато з чудотворних ікон Богородиці: Іверська, Всецариця, Єрусалимська, Економіса та інші. Наша розповідь про ікону Божої Матері «Достойно є» («Милуюча»). Сей чудотворний образ перебуває в дивовижному, єдиному в світі місті – в адміністративному центрі Святої Гори, що носить ім’я Карея. Колись саме тут на місці язичницького капища рівноапостольний імператор Костянтин Великий спорудив в 335 році перший на Святій Горі храм в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці, що й донині є духовним центром Кареі. Навколо нього збиралися перші афонські насельники. Виникла пізніше тут і Карейська лавра. Духовним же центром Кареі залишився Протатон – храм, присвячений Успінню Богородиці, не одноразово руйнувався і знову відроджувався. Вже в 362 році він був спалений за велінням імператора Юліана Відступника. У Х столітті, при імператорі Никифора II Фоке, храм був відновлений; в XIV столітті сильно постраждав від рук латинян, потім знову відтворений тщанием болгарських царів. Всередині собору збереглися безцінні фрески роботи знаменитого візантійського ізографа XIV століття Мануїла Пансенілоса.

З 982 року у вівтарі Успенського храму на горнем місці перебуває чудотворна ікона Божої Матері «Достойно є». Разом з храмом вона пережила багато негаразд, але залишалася неушкодженою і ось вже друге тисячоліття осяває весь православний світ. Як виявляється з самої її назви, історія цієї ікони пов’язана з православним піснопінням «Достойно є». У X столітті в печері неподалік від Кареі подвизались якийсь старець-священноінок з послушником. Одного разу на передодні воскресного дня, 11 червня 982 року, старець відправився в монастир на всеношну, послушник ж залишився вдома. Пізно вночі в келію постукав невідомий інок. Послушник цьому не здивувався – обителей на Афоні багато, багато відлюдників живуть і в горах. Вклонився послушник незнайомцеві, дав випити води з дороги, запропонував відпочити в келії. Разом з гостем вони стали співати псалми і молитви. Однак під час співу слів «Чеснішу Херувим» таємничий гість несподівано помітив, що в їхніх місцях цю пісню співають по-іншому? додаючи перед «Чеснішу» слова «Достойно є, яко воістину славити Тебе, Богородицю, присноблаженну і Пренепорочну, і Матір Бога нашого». І коли чернець почав співати ці слова, то ікона Божої Матері «Милуюча», що стояла в келії, раптово засяяла таємничим світлом, а послушник відчув раптом особливу радість і заридав. Він попросив гостя записати чудові слова, і той накреслив їх перстом на кам’яній плиті, під його рукою кам’яна плита м’якла немов віск. Після цього гість, який назвав себе смиренним Гавриїлом, зробився невидимим, а ікона ще деякий час продовжувала випромінювати дивовижне світло. Вражений, послушник дочекався старця, повідав йому про таємничого незнайомця і показав кам’яну плиту зі словами молитви. Духовно досвідчений старець відразу ж зрозумів, що приходив до келії Архангел Гавриїл, посланий на землю, щоб сповістити християнам дивну пісню во ім’я Божої Матері – ще одну ще одну із тих пісень, що люди дізнавалися від ангелів («Слава в вишніх Богу», «Свят, Свят, Свят Господь Саваот », Трисвяте« Божий Святий, Святий Міцний, Святий Безсмертний, помилуй нас »).

З тих пір ангельська пісня «Достойно є …» співається під час кожної Божественної літургії по всьому світу – скрізь, де є хоча б один православний престол або живе хоча б один православний християнин. Старець і послушник розповіли про випадки ігумені. Той благословив зібрати Собор старців, на якому було розказано про чудесного вісника і його словах. Тут же, на соборі, піднесли молитву Богородиці «Достойно є …», камінь же з написаними на ньому словами відправили до Константинополя патріарху як свідчення дива. А ікона, перед якою вперше на землі була оспівана ця молитва, з тих пір і стала називатися «Достойно є». Незабаром ікону з пошаною перенесли в соборний храм Кареі, де вона стоїть і донині. Неподалік від Кареі, на східному схилі Святої Гори поблизу Егейського моря, розташований російський Андріївський скит, а поблизу нього – і той вузький ярок зі стрімким потоком води, біля якого стояла та келія, куди зійшов небесний вісник.

Більше тисячі років минуло з тих пір. За цей час ікона всього чотири рази покидала Афон, щоб втішити, підтримати, тих православних, у яких немає можливості прийти до неї самим. Перший раз це відбулося тільки в 1963 році, коли святкувалося тисячоліття Святої Гори та з нагоди цього ювілею чудотворна відвідала грецьку столицю Афіни; другий, в 1985 році, коли з нагоди 2300-річчя граду Солуні (нині Салоніки) її привозили туди; втретє – восени 1987 року, коли святиня знову провідала столицю Еллади, була з пошаною зустрінута на пристані портового передмістя Афін Пірея урочистим хресним ходом з хоругвами, свічками, вінками з живих квітів і протягом вісімнадцять днів перебувала в храмі Благовіщення, вдень, і вночі приймаючи віруючих що бажали до неї прикластися. Весь цей час біля ікони невідступно знаходилися ченці-святогорці. Нарешті, восени 1994 року, чудова гостя відвідала місто Ларнака на острові Кіпр.

Образ Божої Матері представляє собою поясне зображення Пречистої, на правій Її руці сидить припавше до Неї Немовля з сувоєм в руці. Святкування цієї чудотворної відбувається 11 червня по християнським літочисленням (старий стиль), 23 червня по новому стилю – в той самий день, коли відвідав афонських ченців небесний гість:

Архангел Гавриил с небесе послан бысть от Тебе, Богородице,

к смиренному послушнику горы Афонския,

в пустынней келии воспевавшему Ти хвалебныя песни пред святою Твоею иконою,

да научит его пети песнь небесную, еюже славословят Тя Ангели в Сионе горнем.

Темже и мы дольнии, воспоминая таковое Твое о людех благопромышление,

со благодарением вопием Ти сице:

Радуйся, достойно восхваляемая от Архангел и Ангел;

Радуйся, ублажаемая от всех небесных сил.

Радуйся, Присноблаженная и Пренепорочная;

Радуйся, Матерь Бога нашего.

Радуйся, Честнейшая Херувим;

Радуйся, Славнейшая без сравнения Серафим.

Радуйся, без истления Бога Слова рождшая; Радуйся, воистину сущая Богородице.

Надія Дмитрієва

З книги “О Тебе радуется!”

24 червня 2005

За матеріаламиhttp://www.pravoslavie.ru

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.