В. БЕРЕЗНИЙ. “Святі місця дійсно змінюють людей” або паломницька поїздка прихожани храму великомученика та цілителя Пантелеймона

Днями з благословіння високопреосвященнішого Феодора, митрополита Мукачівського і Ужгородського прихожани храму великомученика та цілителя Пантелеймона, що в смт. Великий Березний, здійснили паломницьку поїздку по монастирям нашого краю. За день паломництва нам вдалося відвідати монастирі в двох єпархіях Закарпаття та приклонитися до їх святинь.

Цікаво, як буває, що інколи люди можуть об’їздити багато країн світу в пошуках нових вражень, відпочинку чи просто заробітку коштів, і за все своє життя не побувати в тих святих і благодатних місцях, які знаходяться поруч, в той час, як інші люди приїжджають до наших святинь з інших країн. Ми часто шукаємо щастя чи заспокоєння десь далеко, ніби користуючись приказкою, що «добре там, де нас немає», але часто не помічаємо, що все що потрібно для нашої душі може бути зовсім поруч. Тим паче ми проживаємо в дійсно дуже благословенному краї, де православна віра була майже споконвіків і наша земля насичена молитвами та подвигами святих. Не випадково часто її називають «малим Афоном» по кількості монастирів на такій відносно малій території. І в кожному монастирі постійно лунає молитва за наші душі і тому так важливо хоч трохи бути причасниками цього.

        Саме тому ми вирішили на цей раз відвідати святині нашого краю. І розпочали з Красногірського чоловічого монастиря. Перебуваючи на Божественній Літургії приклонилися до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, на якій вже восьмий рік поспіль розквітають сухі лілії. І це дійсно велике чудо. Про такі чудеса ми навіть в книгах не так часто читаємо, а тут це стається на наших очах.  Потім ми вирушили в один з найдревніших в нашій області – Чумайлівський жіночий монастир, де приклонилися до святинь цієї обителі, в тому числі до частинки мощей Миколая Чудотворця. Далі розповідаючи історію православ’я нашого краю завітали в монастир в селі Угля, де знаходиться могила останнього православного Єпископа, вбитого в часи насадження унії. Ну і звичайно, одним з основних місць нашого перебування було село Мала Уголька і мощі нашого рідного святого Іова Угольського. З великою радість та благоговінням ми відслужили молебен біля мощей святого, поспілкувалися з священнослужителем цього храму та послухали розповідь про святого з уст людини, яка його знала при житті. Забігаючи наперед скажу, що з усіх місць де ми побували нашим паломникам найбільш сподобалося саме тут. Цю благодать, мир і спокій, які відчуваєш на місці життя і подвигу святого важко з чимось зрівняти. Нас пригостили смачною трапезою, нам вдалося скупатися в гірському джерелі та поспілкуватися з людьми, які були особисто знайомі з Іовом Угольським, почувши про його чудеса і любов. І дійсно дивуєшся, яка ж любов і благодать мала бути в цієї людини, якщо навіть роки після його смерті вона відчувається, очищає, дарує мир і наповняє серця і душі людей, які сотнями приїжджають в колись майже нікому невідоме село. В цьому місці час ніби зупиняється і дійсно нікому не хотілося звідси від’їжджати. І тут в повній мірі розумієш настанови святих людей приїзджати до них на могилки як до живих, бо вони дійсно Живі.

Наступним місцем нашого паломництва був теж один з найдревніших монастирів – Грушівський чоловічий монастир. Там ми відвідали вечірнє богослужіння, нас теж пригостили трапезою і люди набрали святої води. І вже під самий вечір ми завітали в гості до ще одного великого святого нашого краю – преподобного Олексія Карпаторуського в Свято-Миколаївський чоловічий монастир с. Іза. Приклавшись до мощей кожен просив важливих для себе та для ближніх речей і Божого благословення, просив там, де дійсно буде почутий.

Вже дуже пізно вночі ми повернулися в свої домівки. Трохи втомлені від такого Хресного Ходу, але сповнені душевного миру і Божого Благословення. Всі залишились надзвичайно задоволеними і ще довго ділилися враженнями від побаченого, почутого та відчутого душею і серцем. Дійсно, краще одного разу побачити, ніж сто раз почути чи прочитати. І це особливо стосується відвідання святих місць. І кожного разу, коли люди після таких поїздок підходять і розповідають, як Господь допоміг їм позбутися від певних страстей, хвороб чи страхів і стати трошки кращими і добрішими, ще раз переконуєшся, що святі місця дійсно змінюють людей, які приходять з молитвою і каяттям. Хоча для того, щоб в цьому впевнитися не потрібно навіть слів, вистачить просто подивитися в очі людей – там відбиток їхньої душі і тоді все стає зрозуміло.

протоієрей Серафим Гичка

настоятель храму великомученика та цілителя Пантелеймона,

що в смт. Великий Березний

Переглядів: 1 027

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.