Стаття опублікована:
Протоієрей Олександр Монич,
кандидат богослов’я, вчений секретар Богословсько-історичного
науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна)
Краснобрідський Свято-Духівський чоловічий монастир в 1 пол. XVIII–го на початку XX століття
(за матеріалами ДАЗО)
Древня Мукачівська єпархія в історії становлення та розвитку чернецтва загалом відіграла та відіграє особливу роль. В історії єпархії було кілька періодів, коли розпочиналася інтенсивна розбудова монастирів. Так в XIV столітті були засновані: Мукачівський, Грушівський, Краснобрідський та Білоцерковський монастирі. Іншою епохою розбудови та виникнення монастирів став кінець XVII та початок XVIIII століть, коли були побудовані монастирі: Боронявський (1716), Драгівський (1705), Кричівський (1696), Вільхівський (1708), Бедевлянський (1719), Бичківський (1719), Джулинський (1692), Барасанівський (1711), Евдев’янський (1709), Мойсеївський (1682), та обитель у Вишній Вишаві (1719)[1].
Краснобродська обитель[2], яка виникла власне в епоху XIV століття є унікальною. Наскільки велике значення мав цей монастир, видно з того, що єпископи Мукачівські в своєму титулі йменувалися і Краснобродськими (наприклад, єпископ Мукачівський Петро Партеній)[3]. Дослідник Георгій Геровський про Краснобрідський монастир зазначає: «Хотя старая история этого монастыря неизвестна, но древность его доказывается чрезвычайным влиянием, которым он пользовался в народе на Пряшевщине уже в начале XVII столетия. При возникшем тогда намерении деятелей против реформации ввести унию, казалось достаточным приобрести для этого дела Краснобродский монастир (1614 г.), чтобы весь народ Пряшевщины этому примеру последовал»[4].
Ця святиня знаходиться на Заході, в Земплинському краї на території сьогоднішньої Пряшівщини між селами Чабини та Красноброд, в долині річки Лаборець. За словами отця Василія (Проніна) обитель не має ніяких старовинних грамот[5]. Про її заснування розповідає давнє передання, яке збереглося в народі, і яке зафіксував Антал Сирмай[6].
В період правління цим краєм князя Федора Корятовича коштом і старанням останнього на місці майбутнього монастиря було побудовано дерев’яний храм в честь святої Катерини й келії для декількох ченців, як знак щирої подяки Божій Матері за опіку над краєм. Після Корятовича з 1380 року маєтками Гуменного з навколишніми землями володіли Другети. Власне з цього часу і розпочинається розбудова монастиря в Красному Броді, недалеко Межилабірців[7].
Відомо, що протестантський граф, і полководець Бочкая Валентин Друґет, знаходячись неподалік Гуменного, в храмове свято Зіслання Святого Духа в 1603 р. звелів спалити монастир, але після зцілення в 1605 році він відбудував новий монастир і храм[8]. Участь в розбудові брав і Перемишльським єпископ Афанасій Крупецький. Відмітимо, що на територіях підвладних Габсбургам спроби введення унії відбувалися власне в першій чверті XVI століття. Вперше, хоч і безуспішно, така спроба відбулася власне у Краснобродскому монастирі в 1614 році[9]. Однак, віряни та народ, який зібрався на престольне свято Зіслання святого Духа в монастир протестував і відкрито повстав против прибувшого для цієї мети із Перемишля уніатського єпископа Афанасія Крупецького[10]. В 1651-1664 роках монастир був резиденцією єпископа Петра Партенія. В 1708 році під час повстання Франціска II Раковці, монастирські маєтки було знову ограбовано, а монастир i перший храм – спалено.
За наказом Мукачівського єпископа Георгія Бізанція в 1729 році ченці повернулися до Красного Броду і почали вібудовувати монастир[11]. З цього часу, на думку отця Василія (Проніна), монастир офіційно прийняв унію[12]. Безапеляційним свідченням прийняття унії в цьому краї в 30-х роках XVIII століття є документ: «Акт про прийняття унії священиками округів Слов’янське Нове Місто та Гуменне Земплінської жупи». В списку тих, хто прийняв унію, який датується 3 вересня 1726 року є, як Михайло Идрецій, архіпресвітер Гуменський та Земплинський, так і Петро Коцибала, пресвітер Краснобрідський та Василій Ортонаш, пресвітер монастиря Краснобродського[13]. Отже, монастир, по крайній мірі його штатне священство de facto набуває статусу унійного, яким, до того воно не було.
31 червня 1729 року ченцями Краснобродського монастиря був складений акт про появу чудотворної ікони Пресвятої Богородиці[14]. Вже через два місяці Мукачівський єпископ Годемарський пише листа щодо виправдання чудес, які відбулися в Краснобродському монастирі[15].
Відповідно до свідоцтва виданого чотирьом ченцям Краснобродського монастиря «на право реставрації обителі» генеральним вікарієм Мукачівського монастиря Іоаном Йосипом Годемарським в монастирі велися реставраційні роботи з 9 липня 1724 по 13 липня 1815 року[16]. Відомо, що в 1752 році в обителі було завершено будівництво кам’яного храму на честь Зіслання Святого Духа (початок будови 1743 р.), а 1759 року – кам’яного корпусу монастиря.
З фактичним інвентарем монастиря станом на 1731 рік знайомить виявлена нами відповідна інвентарна книга обителі[17].
Краснобрідський настоятель безпосередньо підпорядковувався Мукачівському ігумену. Настоятелі монастиря періодично їздили в Мукачево, щоб складати обітниці вірності і покори Мукачівському настоятелю[18]. Станом на 19 липня 1733 року настоятелем монастиря був ієромонах Мефодій Зейкан[19], який став першим настоятелем вже Василіанського монастиря, адже 9 липня 1733 року була створена Василіанська провінція, куди увійшли всі монастирі, які належали місцевим єпископам[20].
Як і всі інші Василіанські монастирі, Краснобрідський посідав чільне місце в церковному житті унійної Мукачівської єпархії. Фінансові звіти, земельні справи, порядок чернечого устрою та регламентація чернечого життя все це регулювалося Мукачівським єпископом[21]. Всі подробиці та дії в монастирі узгоджувалися з Мукачевом[22].
Настоятель обителі брав жваву участь в церковному, чернечому та адміністративному житті єпархії. Відвідував зібрання настоятелів монастирів, брав участь в богослужбовому житті, відвідував чернечі похорони, тощо[23]. Ченці Краснобродського монастиря живо спілкувалися спілкувалися до прикладу з ченцями Маріє-Повчанського, Малоберезнянського та Буковського монастів[24].
В 40-50-х роках XVIII століття настоятелем монастиря був Гервасій Копинський. Виявлено його окремі листи, підписи та прохання[25].
В 1755 році в монастирі під головуванням Мукачівського єпископа Мануїла Ольшавського відбувся собор ігуменів провінції на якому настоятеля Маріє-Повчанського монастиря Івана Скрипку було обрано протоігуменом та ревізором монастирів ордену Василіан[26],[27].
Станом на 1755, 1757, 1760 роки виявлено списки настоятелів та монахів Краснобродського монастиря[28]. Станом на 20 серпня 1757 року в обителі були: ігумен – отець Гавриїл Бачинський, намісник – отець Ієзекіїл Грубый, професор – отець Інокентій Кашпер, ієромонах Венедикт Красичінский, ієромонах Трифон Квочко, ієромонах Іосиф Адамович, монах Антоній Кетис, монах Іоакім Старускій[29].
Станом на 23 травня 1760 року в обителі несли служіння: ігумен – отець Гавриїл Бачинський, намісник – отець Інокентій Кашпер, отець Афанасій Ториській, отець Іларіон Тошкович, отець Авраамій Глипчей та ієродиякон Діонісій Прам[30].
Великими благодітелями монастиря була родина Вандернат. Так, 10 серпня 1756 року графиня Марія Терезія Вандернат видала грамоту про заснування Краснобродського монастиря[31]. Ймовірно, це була чергова підтверджуюча грамота про статус та положення монастиря. Згодом в 1773 році ця ж графиня черговий раз подарує обителі нерухоме майно.
В 1752 році Мукачівський унійний єпископ Михайло Мануїл Ольшавський побудував в монастирі новий храм, тоді ж її і освятив[32]. В 1759 році протоігуменом Макарієм Шугайдою при допомозі Марії Терезії і графині Вандернат, був побудований кам’яний корпус монастиря[33]. При опрацюванні архівного матеріалу нами було виявлено «Меморандум» 1759 року (на 6 аркушах) про закладання Краснобродського монастиря зі списком його монахів[34].
Між 1759-1782 рр. в монастирі налічувалось 23 келії, трапезна, пивниця, господарське приміщення, житниця. Територія монастиря була огорожена муром. Була два місця для коваля. Монастирю належала земля, будинок з двома кімнатами, хлівом та пивницею.
В другій половині XVIII століття в часи правління Мукачівською єпархією єпископа Андрія Бачинського монастирі стають центрами чернечої освіти. При монастирях діють школи, семінарії. Серед відомих монастирів де діяла теологічна школа, наприклад Мукачівський, Марія-Повчанський був і Краснобрідський монастир[35]. Можливо з метою вдосконалення освіти або ж з метою викладання, ченців з Красного Броду переводили в Мукачево і навпаки[36].
В 1761 році на території монастиря була побудована і каплиця. В столовій монастиря було зображення єпископа Афанасія Крупецького проповідую чого унію[37].
Матеріальний стан Краснобродського монастиря в другій половині XVIII століття судячи з окремих документів був задовільним, ба навіть занадто. Підстави для такого ствердження дає виявлена «розписка» настоятеля Мукачівського монастиря Макарія Шугайди про отримання позики від Краснобродського монастиря, яка датується 31 серпня 1762 року[38]. В цьому документі є згадка про тогочасного настоятеля Краснобродського монастиря, отця Мелетія[39]. Цілком ймовірно, що це той самий ігумен Мелетій, який трохи раніше був настоятелем іншого, Кричівського монастиря. На цій посаді він згадується в 1759 році[40].
У вказаний період обитель жила своїм звичним ритмом. Ченці звершували молотвослівя, обробляли землю, їздили за межі монастиря для закупівлі продуктів харчування, тощо[41].
З виявленого в архіві прохання ченця-теолога з міста Кашша (сьогодні Кошіце, Словаччина – О.М.) Антонія Коцак (майбутнього протоігумена ЧСВВ (1781-1784 рр.)) дізнаємося, що станом на 1767 рік патроном Краснобродського монастиря був граф Томаш Сірмай. Монах просить його надати йому фінансову допомогу і в проханні називає останнього патроном, тобто покровителем, меценатом монастиря[42].
Монастир іноді вів судові процеси, пов’язані дрібними крадіжками монастирського майна. Ченці при цьому апелювали безпосередньо до королеви Марії Терезії. Виявлено, датовану 1772 роком, неординарну скаргу ченців Краснобродського монастиря на ім’я королеви Угорщини Марії Терезії на жупний суд за незаконне виправдання Вольфа Гершковича, якого звинуватили в крадіжці[43].
1 січня 1773 відповідно до грамоти графині Марії Терезії Вандернат остання в черговий раз дарує Краснобродскому монастирю нерухоме майно[44].
Іноді в монастирі між ченцями відбувалися неприємні побутові конфузії, пов’язані з різноманітними претензіями на володіння матеріальними складовими монастиря[45].
За часів правління австрійського імператора Йосифа II почались підготовчі дії до реформ, результатом яких серед іншого стало і закриття Мараморошських монастирів. У великих чернечих обителях Марамороша, наприклад Боронявському, Імстичевському та в Угольському монастирі у 1780 році була проведена ревізія[46]. Кількісно малі, владу не цікавили, предметом інтересу були тільки великі, потужні у всіх відношеннях монастирі, які в результаті реформи і залишилися діючими. Найкращою ілюстрацією останньої тези є до прикладу і безпосередні принципи за якими проводилася інституційна розбудова провінцій чину Василіан на Закарпатті у період правління Бачинського[47]. Незважаючи на те, що майно всіх монастирів періодично провірялося, переписувалося та фіксувалося розпочалося впровадження повного інвентаризаційного опису монастирського майна[48]. Станом на 1 червня 1782 року виявлено описи та відомості про майновий стан, списки ченців Краснобродського монастиря[49]. До прикладу, Угольського монастиря відповідні документи зустрічаються навіть у 1787 році[50]. В останній чверті XVIII ст. австрійська влада остаточно підняла питання про зменшення кількості монастирів по всій імперії. Основними причинами закриття монастирів були: відсутність богословських шкіл, парафіяльної роботи, благодійництва й, що найголовніше, дуже мала кількість монахів[51], котрі жили дуже бідно і в скруті. Свідченням цього є, наприклад, відповідні прохання ченців до угорської влади[52]. Численні ліквідації обителей отримали назву йосифінської касати від імені цісаря Йосифа II Габсбурга (1714-1790), в часи правління якого вони відбувалися. Очікувано, що в групу ризику потрапили малі монастирі сучасного Закарпаття, передусім Марамороша[53]. Всього було закрито 13 монастирів[54], діючими залишилися тільки 7, серед яких був Краснобрідський[55].
Згідно з указом цісаря ліквідоване майно монастирів: будівлі, землі та інше майно переходили у власність держави. Збереженні монастирі повинні були сприяти справі просвітництва народу або догляданню за хворими. Тобто, монастирі при яких була школа чи шпиталь мали більше шансів вціліти у вирі реформ.
За своїм de jure та de facto статусом на момент 1788 року Краснобрідський монастир вже був греко-католицьким, адже відомо, що після офіційного указу імператриці Марії Терезії від 28 червня 1773 року[56] вся унійна Церква стала називатися «греко-католицькою», а їхнє духовенство шанувалося, як «правдиве»[57].
На кінець XVIII століття в монастирі була бібліотека. Виявлено «списки» книг, які станом на 31 січня 1780 року належали як Краснобродському, так і Березнянському, Біксадському, Імстичевському, Углянському та Маріє-Повчанському монастирям[58].
Після реалізації імператорської реформи монастир в Красному Броді в матеріальному плані залишався самодостатнім, хоча мав потребу в пожертвах. Це добре видно з відповідних свідоцтв на дозвіл збору пожертв, виданих настоятелем монастиря[59]. В обителі продовжувалося звичне чернече та побутове життя: в стінах монастиря відбувалися всілякі консисторіальні та капітулярні збори[60], вибори та перевибори, як настоятеля безпосередньо Краснобродського монастиря, так і настоятелів інших монастирів[61], монастир відстоював свої земельні угіддя[62], велася місіонерська богослужбова проповідь[63], ченці скрупульозно слідкували за фінансовим станом монастиря[64], настоятель обителі лобіював інтереси монастиря в сфері торгівлі монастирським вином[65]. Краснобрідський монастир періодично піддавався державним перевіркам[66], тощо.
Дев’ятнадцяте століття для обителі не стало якимось визначним. Монастир беззаперечно був відомим. Причому настільки, що в обителі навіть звершувалися архієрейські хіротонії. Наприклад відомо, що 17 червня 1821 року Мукачівський єпископ Олексій Повчій (17.03.1754-11.07.1831) в Краснобродському монастирі звершив єпископську висвяту над Григорієм Тарковичем[67].
Впродовж століття продовжувалися планові перевірки монастиря або настоятелями Мукачівського монастиря[68], або ж головним протоігуменом Василіан, наприклад о. Боніфатієм (Стромецьким) (1821-1827 рр.)[69].
Періодично відбувалися переводи ченців з монастиря до інших обителей[70] та відновлення їхнього пастирського служіння на парафії села Красний Брід[71]. Настоятель обителі жваво брав участь в міжконфесійних діалогах[72] та судових справах[73]. Чернецтво Краснобродського монастиря продовжувало різноманітні студії в Ужгороді та інших містах[74]. В монастирі іноді відбувало покарання біле духовенство[75]. За моральною поведінкою ченців строго слідкував безпосередньо настоятель монастиря про що велася відповідна документація під назвою «інформаційний табель» про моральну поведінку монахів[76]. В 1844 році в монастирі було 8 ченців[77].
В другій половині XIX та на початку XX століття кардинальних змін в обителі не відбувалося.
В 1864-1865[78], 1868[79], 1886-1887[80], 1892-1899[81], 1901[82], 1909[83], роках були проведені чергові інвентарні описи рухомого і нерухомого майна монастиря.
В 1870[84], 1884[85], 1889[86], 1890-1891[87], 1892-1893[88], 1896-1897[89] роках складені окремі акти та звітні відомості, щодо ревізій та перевірки монастиря генеральним настоятелем ордену Василіан[90].
Час від часу у вказаний період знову складалися списки ченців. Наприклад оновлені списки братів Краснобродського монастиря є з 1869[91] та 1891[92] років. Створювалися нові відомості обліку майнового положення монастиря. Такі датовані відомості були виявлені за 1871[93], 1891[94] роки.
Протоігумен монастиря листувався з Пряшевським єпископом, про що говорить відповідний журнал реєстрації листів 1869-1885 років[95].
Ченці крім богослужбового життя, монастирського послуху та студій інколи писали церковні вірші та канти[96].
Відповідно до Шематизму іноків чину святого Василія Великого, Угорскія області, на рік 1870 в монастирі проживало 4 ченців: ігумен – отець Тарасій Петрик, доктор теології, отець Володимир Терлецький, еклісіарх, отець Віктор Лапп та брат Софроній Секела[97].
В обитель за позикою зверталися дворяни с. Угля, про йдеться у відповідному свідоцтві 1872 року[98]. Краснобрідський монастир володів не тільки великими клаптиками землі, але й мав у самому селі власні торгівельні будівлі. Виявлено прохання селянина (крестьянина) села Красний Брід, Берки Унгерлейдера датоване 8 лютого 1873 року на ім’я Мукачівського монастиря про здачу йому в аренду монастирської корчми в селі[99].
Настоятель монастиря постійно піклувався про дотаційні ресурси для обителі. Збережене прохання настоятеля Краснобродського монастиря ордену Василіан про встановлення допомоги для монастиря[100] та надання монастирю матеріальної підтримки[101]. Виявлено також рішення піджупана Земплинської жупи про площу лісу для Краснобродського монастиря датоване 1897-1898 роками[102].
З документів початку XX століття, Краснобродського монастиря, виявлено фінансові звіти обителі датовані 1907[103] та 1909[104] роками, виписки із касових книг монастиря 1912 року[105], відомості 1913 року про прибутки і затрати монастиря[106]. Збереглися прохання настоятеля монастиря датовані 1905[107] та 1907[108] роками на ім’я короля Угорщини про дарування допомоги монастирю. Збережено договір датований 1908-1912 роками про сдачу в аренду землі і корчми Краснобродського монастиря[109]. Виявлено також повідомлення про купівлю-продаж землі монастиря у 1902-1904 роках[110]. Настоятель монастиря, наприклад в 1903 році, повідомляв Земплинський жупанат про виплату управлінських витрат за ліс[111]. Датована тим же роком є збережена переписка Краснобродського монастиря з міністерством культу і просвіти Угорщини про видачу грошової допомоги монастирю[112].
В 1903 році монастир населяло всього три ченці[113].
В Краснобродському монастирі була велика бібліотека. Частину книг пожертвував канонік Духнович. Серед стародавніх книг зберігалися 3 примірники Острозької Біблії, твори святителя Василія Великого, «з тієї ж Острозької друкарні 1595 року. Чеська літопис на чеській мові з 1541 року. Чеське законодавство з 1569 року, два примірника словника шестимовного Калепіна з 1563 року, його ж восьмимовний словник з 1589 року – є також деякі новітні рукописи, і між ними рукописи б. п. Олександра Духновича»[114]. Загальна кількість книг налічувало до 2000 томів.
Під час Першої Світової війни монастир згорів, залишилися тільки стіни[115].
Отже, буття Краснобрідського монастиря у XVIII-му початку XX-го століття стало тим часом коли монастир переживав, і найкращі часи свого росту та значення, а водночас це був час великих випробувань стійкості віри. Епоха, яка назавжди поділила церковний простір навпіл та дала сурогатне життя новим релігійним течіям з яких в часі виросли окремі Церкви була насиченою та багатою на події. І левову частку в цій епосі церковного становлення та світоглядної формації відіграв Краснобрідський монастир.
Пафосом нашої статті, яка містить 84 архівні справи ДАЗО є введення вперше в науковий оббіг нововиявлених та кодифікованих за принципом хронології, досі невідомих загалу архівних документів, які описують буття монастиря у вказаний період.
Опрацьовані документи дали нам змогу встановити основні етапи історичного розвитку обителі, ознайомитися з окремими постатями настоятелів, встановити певні земельні угіддя обителі, дізнатися про ритм чернечого життя в монастирі. Крім того, вдалося розв’язати вузол важливих питань, щодо факту переуступлення обителі унійному керівництву.
*****
Висновки: Краснобрідський Свято-Духівський чоловічий монастир безперечно був одним з ключових в історії становлення чернецтво та релігійної самоідентифікації першої половини XVIII-го, а особливо XIX століття. Обитель майже ніколи не закривалася. Аналіз виявлених матеріалів Державного архіву Закарпатської області дає змогу говорити про особливий статус цієї обителі у вказані періоди. Беззаперечно в епоху ліквідації чернецтва на Закарпатті та прилеглих до нього територій тогочасної Австо-Угорської імперії монастир був збережений завдяки його статусу та місіонерській діяльності. Після реформи імператора Йосифа II в списку діючих обителей, які підпорядковувалися Мукачівському протоігумену був і Краснобрідський монастир.
Виявлені та опрацьовані документи переконують нас, що обитель по крайній мірі до 30-х років XVIII століття була не унійною. З моменту переуступлення монастиря унійному керівництву обитель посилює своє значення в церковному просторі. В монастирі постійно проводяться собори та збори настоятелів Василіанських монастирів (з 1733 року), звершуються архієрейські хіротонії, проводяться теологічні студії, тощо.
Опублікована документальна база черговий раз переконує, що станом на 2018 рік наукова крапка в дослідженні Краснобрідського монастиря не може бути поставлена. Існуючі історичні дослідження обителі не є вичерпними, адже тема є широкою за своїм спектром і стосується багатьох сфер, які вимагають окремого і скрупульозного вивчення. Важливим в цьому просторі є те, що спеціальних зусиль та знань вимагає вивчення великої корпусу дослідницької, іноземної літератури, яка з відомих причин нам була доступна лише частково. Через останній фактор за рамками науково-пошукового та аналітично-синтенційного поля залишилося багато суміжних тем, проблематика яких на жаль, лише відобразилася в їх формулюванні. Враховуючи ці чинники в дослідженні ми вважали за необхідне хоча б намітити шляхи подальшого, більш детального і поглибленого вивчення різних аспектів шляху історичного розвитку обителі.
Ключові слова: церква, мукачівська, єпархія, єпископ, унія, документи, прохання, акт, ікона, архімандрит, монастир, чернецтво, обитель, орден, єпископ, прохання, жупа, комітат, василіани, православ’я, греко-католицизм, князь, пряшівщина, закарпаття, земплин, гуменне, священик, чернецтво, століття.
*****
Summary: Krasnubrydsky Holy Dukhovsky monastery was definitely one of the key in the history of the establishment of monasticism and religious self-identification of the first half of the eighteenth, especially the nineteenth century. The dweller almost never closed. The analysis of the discovered materials of the State Archives of the Transcarpathian region makes it possible to speak about the special status of this monastery during the specified periods. Undeniably in the era of liquidation of monasticism in Transcarpathia and the adjacent territories of the then Austro-Hungarian Empire, the monastery was preserved due to its status and missionary activity. After the reform of Emperor Joseph II in the list of active monasteries, which obeyed the Mukachevo protogeymene was and Krasnobriadsky monastery.
Detected and processed documents convince us that the abode at least until the 30-ies of the XVIII century was not unanimous. Since the reunion of the monastery to the unitarian leadership, the monastery is strengthening its significance in the church space. In the monastery there are constantly held cathedrals and assemblies of the superiors of the Basilian monasteries (since 1733), bishopric ordinations are being performed, theological studios are conducted, and others like that.
The published documentary base once again convinces that, as of 2018, the scientific point in the study of the Krasnobriadsky monastery can not be delivered. Existing historical studies of the monastery are not exhaustive, because the topic is wide in its range and concerns many areas that require a separate and rigorous study. The important thing in this space is that special efforts and knowledge require the study of a large body of research, foreign literature, which for some of the known reasons was only partially accessible to us. Due to the last factor outside the scientific research and analytical-synthetic field there are many related topics, the problems of which, unfortunately, only reflected in their formulation. Taking into account these factors in the study, we considered it necessary to at least identify the ways for further, more detailed and in-depth study of various aspects of the path of historical development of the monastery.
Keywords: church, mukachivsk, eparchy, bishop, union, documents, request, act, icon, archimandrite, monastery, monasticism, monastery, order, bishop, request, zhupa, comitat, basilians, orthodoxy, greco-catholicism, prince, prishivshchyna, transcarpathian, earthlings, humene, priest, monasticism, centuries.
[1] Василий (Пронин), архимандрит. История Православной Церкви на Закарпатье. Кандидатская работа архимандрита Василия (Пронина) «История Мукачевской епархии (с древнейших времен до Первой Мировой войны 1914 года)». – Издание второе. – Свято-Николаевский Мукачевский монастырь. – ОРП «Φιλοκαλια», 2009. – С. 276.
[2] Дет. про Краснобродський монастир: Заклиньскый К. Нарис історії Краснобрідського монастыря // Vedecký zborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. – Т. I. – Bratislava-Prešov, 1965. – С. 43-58; Тімковіч Й.В. Letopis Krásnobrodského monastiera alebo kúsok zo slávnych dejín gréckokatolíkov na Slovensku. – Prešov, 1995. – 126 p.
[3] Василий (Пронин), архимандрит. История Православной Церкви на Закарпатье. Указ. сочин. – С. 362.
[4] Геровски Георгий Юлианович. Историческое прошлое Пряшевщины // ПРЯШЕВЩИНА. Историко-литературный сборник / глав. и отв. ред. И.С. Шлепецкий. – Прага: Книгоиздательство «Хутор», 1948. – С. 57-163.
[5] Там же. – С. 136.
[6] Antal Szirmay. Notitia topographica, politica inclyti comitatus Zempleniensis, ed. industria M.G. Kovachich. – Budae, 1803.
[7] Терлецкій В. Описаніе Монастыря Краснобродского // Литературный Сборник Галицко-русской Матицы. – Львов, 1870. – С. 23-31.
[8] Василий (Пронин), архимандрит. История Православной Церкви на Закарпатье… Указ. соч. – С. 362.
[9] Пекар А. ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття: [у 2-х т.]. – Т. I. Єрархічне оформлення. – Рим – Львів : Місіонер, 1997. – С. 19-21.
[10] Геровски Георгий Юлианович. Вказана праця. – С. 62-67.
[11] Див.: Ваврик М. По Василіансъких монастирях. – Торонто, 1958. – С. 249-251; Цит. по: Пекар А. ЧСВВ. Вказана праця. – С. 21.
[12] Василий (Пронин), архимандрит. История Православной Церкви на Закарпатье… Указ. соч. – С. 362.
[13] Державний архів Закарпатської області (далі – ДАЗО). – Ф. 151. Правление Мукачевской греко-католической епархии, г. Мукачево (1735-1937 гг.). – Оп. 1. – Спр. 405. Акт про прийняття унії священиками округів Словянське Нове Місто та Гуменне Земпленської жупи (03.09.1726 г.). – На 13 арк.
[14] ДАЗО. – Ф. 64. – Оп. 1. – Спр. 119. Акт составленный монахами Краснобродского монастыря по чудотворной иконе «Богородицы» (31.06.1729 г.). – На 3 арк.
[15] Там само. – Спр. 118. Письмо Мукачевского епископа по оправданию чудес происшедших в Краснобродском монастыре (31.08.1729 г.). – На 4 арк.
[16] Там само. – Спр. 73. Свидетельство, выданное генеральным викарием Мукачевского монастыря Годемарским Иоанном Иосифом четырем монахам на право реставрации Краснобродского монастыря (09.07.1724-13.07.1815 гг.). – На 6 арк.
[17] Там само. – Спр. 152. Инвентарь Краснобродского монастыря (1731 г.). – На 1 арк.
[18] Там само. – Спр. 168. Обет игуменов Имстичевского, Заричанского, Березнянского и Краснобродского монастырей об их добровольном подчинении настоятелю Мукачевского монастыря (19.07.1733 г.). – На 2 арк.
[19] Там само. – Арк. 1.
[20] Мороз Володимир. Світильник віри: історія Боронявського монастиря на тлі епох. – Видавництво Українського католицького університету. – Львів, 2017. – С. 27.
[21] Там само. – Там само. – Спр. 224. Письмо Мукачевского епископа Блажевски Гавриила настоятелю Малоберезнянского монастыря о дохадах Краснобродского монастыря, о выходе и принятии монахов в монастырь (08.06.1739 г.). – На 2 арк.
[22] Там само. – Спр. 225. Письмо Краснобродского монастыря настоятелю Мукачевского монастыря в подготовке к встрече настоятеля в Краснобродском монастыре, о сборе податей с населения в связи с этим (01.11.1739 г.). – На 6 арк.
[23] ДАЗО. – Ф. 64. – Оп. 1. – Спр. 354. Письмо монахов Мария-Повчанского монастыря настоятелям Краснобродского, Березнянского и Буковского монастырей с сообщением о смерти игумена Саввы (1-ая пол. 18 в.). – На 1 арк.
[24] Там само. – Спр. 356. Письмо монаха Краснобродского монастыря к монахам Мария-Повчанского монастыря о поездке к графу Кароли с целью получения материальной помощи (1-ая пол. 18 в.). – На 1 арк.
[25] Там само. – Спр. 456. Письмо настоятеля Краснобродского монастыря Копинский Гервасия о закупке ткани, о посылке слив и орехов (1753 г.). – На 2 арк.
[26] Там само. – Спр. 477. Протоколы собрания Краснобродского монастыря об избрании настоятеля Мария-Повчанского монастыря Скрипка Иоанна ревизором монастырей ордена Василиан (1755 г.). – На 2 арк.
[27] Кинах Гліб, о. ЧСВВ. Акти трьох монаших соборів // Записки Чину святого Василія Великого. – Т. I. – Жовква, 1924. – С. 577.
[28] Там само. – Спр. 504. Список настоятелей и монахов Мукачевского, Имстичевского, Краснобродского монастырей (1757 г.). – На 2 арк; Там само. – Спр. 524. Список настоятелей и монахов Мукачевского, Имстичевского, Краснобродского монастырей (1757 г.). – На 2 арк; Там само. – Спр. 570. Список монахов Мукачевского, Имстичевского, Березнянского и других монастырей ( за 1760 г.). – На 4 арк.
[29] Там само. – Спр. 504. – Арк. 1.
[30] Там само. – Спр. 570. – Арк. 1.
[31] Там само. – Спр. 497. Грамота об учреждении Краснобродского монастыря графиней Вандернат Терезией (10.08.1756 г.). – На 2 арк.
[32] Василий (Пронин), архимандрит. История Православной Церкви на Закарпатье… Указ. соч. – С. 362.
[33] Там же. – С. 362-363.
[34] Там само. – Спр. 546. Меморандум о заложении Краснобродского монастыря и список его монахов (1759 г.). – На 6 арк.
[35] Василий (Пронин), архимандрит. История Православной Церкви на Закарпатье. Указ. сочин. – С. 351-352.
[36] Там само. – Спр. 595. Письмо проигумена Мукачевского монастыря к протоигумену монастыря в с. Красноброд о переводе монахов (1762 г.). – На 2 арк.
[37] Василий (Пронин), архимандрит. История Православной Церкви на Закарпатье. Указ. сочин. – С. 363.
[38] Там само. – Спр. 603. Расписка настоятеля Мукачевского монастыря Шугайда Макария в получении займа от Краснобродского монастыря (31.08.1762 г.). – На 1 арк.
[39] Там само. – Арк. 1.
[40] Там само. – Спр. 555. Договор о получении займа под залог земли жителем с. Кричево Стойка Михаилом от настоятеля Кричевского монастыря (31.12.1759 г.). – На 1 арк.
[41] Там само. – Спр. 682. Паспорт выданный настоятелем Краснобродского монастыря монаху Хегедюш Исидору для поездки в с. Шано-Петер с целью закупки продуктов (1766 г.). – На 1 арк.
[42] Там само. – Спр. 708. Прошение монаха-богослова в г. Кашша Коцак Антония на имя графа Сирмай Томаша и патрона Краснобродского монастыря об оказании денежной помощи (24.04.1767 г.). – На 2 арк.
[43] Там само. – Спр. 761. Жалоба монахов Краснобродского монастыря на имя королевы Венгрии Марии Терезии на жупный суд за незаконное оправдание Гершкович Вольфа, обвиненого в краже (1772 г.). – На 2 арк.
[44] Там само. – Спр. 800. Грамота графини Марии Терезии Вандернат о даровании недвижимого имущества для Краснобродского монастыря (01.01.1773 г.). – На 1 арк.
[45] Там само. – Спр. 845. Письмо настоятеля Краснобродского монастыря настоятелю Мукачевского монастыря о драке монахов Илариона и Валериана и о получении причетающейся части вина, сданного в качестве налога (1778 г.). – На 4 арк.
[46] ДАЗО. – Ф. 64. – Оп. 4. – Спр. 236. Акт ревизии Имстичевского, Боронявского и Углянского монастырей (1780 г.). – На 11 арк.
[47] Кічера В. Інституційна розбудова провінції чину Василіан на Закарпатті у період правління Мукачівського єпископа Андрія Бачинського (1773-1809) // Русин. – № 3-4 (13-14). – 2008. – С. 76-83.
[48] Там само. – Оп. 1. – Спр. 936. Инвентарная опись имущества Имстического, Мукачевского, Боронявского, Углянского, Березнянского и Бедевлянского монастырей (11.05.1780-09.08.1780).
[49] Там само. – Спр. 1000. Финансовые отчеты Краснобродского и Бедевлянского монастырей за 1782 год (01.06.1782 г.). – На 5 арк; Там само. – Спр. 1048. Списки монахов монастырей ордена Василиан в г. Мукачево, Марио-Повче и Красном Броде и др. за 1784 год (01.07.1784 г.). – На 10 арк.
[50] Там само. – Спр. 1143. Ведомости учета имущественного положения Углянского монастыря ордена Василиан (14.02.1787-08.12.1787). – На 17 арк.
[51] Там само. – Спр. 1170. Дело о роспуске монастырей ордена Василиан в Мараморошской жупе в связи с распоряжением короля Венгрии Йосифа ІІ (19.02.1788-24.07.1791). – На 27 арк. – Арк. 23 зв.
[52] Там само. – Спр. 19. Прошение монахов монастырей Мараморошской жупы на имя венгерского королевского намесника об оказании им материальной помощи в связи с возникшим холодом (II пол. XVII в.). – На 1 арк.
[53] Мороз Володимир. Світильник віри:.. – С. 37.
[54] Мова йде про монастир: у Бороняві, Драгові, Кричові, Вільхівці, Бедевлі, Білій Церкві, Бичкові, Барсанові, Джулині, Мойсеєві, Вишні Вишаві, Углі та закрита Євдянська обитель. Ліквідація загрожувала і іншим, наприклад, Буківському, але він не був ліквідований. На думку Йосафата Тимковича, лише завдяки міжнародній дорозі, яка пролягала через монастир, і називалась «йозефінка». Див.: Timkovic V. Jozafat, OSBM. Letopis Bukovskeho monastyra: a historicke zmienky o inych basiliansrych monastyroch na vychodnom Slovensku. – Presov, 2004. – P. 98.
[55] Після реформи Йосифа II діючими залишилися наступні монастирі, які підпорядковувалися Мукачівському протоігумену: Мукачівський, Краснобрідський, Буківський, Маріяповчанський, Малоберезнянський, Імстичівський та Біксадський. Див.: Кічера В. Інституційна розбудова… – С. 77.
[56] Декрет Марії Терезії від 28 липня 1773 року, див.: Lacko M. Synodus episcoporum ritus byzantini catholicorum ex antiqua Hungaria Vindobonae a. 1773 celebrata. – Roma, 1975. – 320 p.
[57] Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття / А. Пекар, ЧСВВ. – Том ІІ: Внутрішня історія. Видання друге. – Рим–Львів: 208 Видавництво Отців Василіан «Місіонер», 1997. – 492 с. [Серія ІІ. – «Записки ЧСВВ». – Секція І.]. – С. 40.
[58] ДАЗО. – Ф. 64. – Оп. 4. – Спр. 940. Списки книг принадлежащих Краснобродскому, Березнянскому, Биксадскому, Имстичевскому, Углянскому и Мария-Повчанскому монастырям (31.01.1780 г.). – На 8 арк.
[59] Там само. – Оп. 1. – Спр. 1101. Свидетельство настоятеля Краснобродского монастыря, выданное монаху Галаджи Исидору на проезд в с. Бодрог-Керестур и Серенче (1786 г.). – На 1 арк; Там само. – Спр. 1168. Свидетельство, данное настоятелем Краснобродского монастыря монахам монастыря на право сбора добровольных пожертвуваний для нужд монастыря (27.12.1787 г.). – На 1 арк; Там само. – Спр. 1286. Путевка генерального настоятеля Мукачевского монастыря, дання монаху Краснобродского монастыря Гегадгош Исидору на сбор пожертвуваний в пользу монастыря (10.10.1790 г.). – На 2 арк.
[60] ДАЗО. – Ф. 64. Мукачевский чернечий монастырь отцов Василиан, г. Мукачево. (1801-1860 гг.). – Оп. 2. – Спр. 524. Протоколы консисториальных, капитулярных собраний монахов Краснобродского монастыря (24.06.1827-29.07.1827 гг.). – На 17 арк; ДАЗО. – Ф. 64. Мукачевский монастырь отцов Василиан, г. Мукачево (1360-1942 гг.). – Оп. 5. – Спр. 246. Распоряжение протоигумена настоятелям Краснобродского и Буковецкого монастырей о времени явки на общее собрание (1801 г.). – На 2 арк.
[61] Там само. – Оп. 1. – Спр. 1208. Свидетельство о предоставлении прав неизвестному лицу присутствовать на перевиборах настоятеля Краснобродского монастыря (05.03.1789 г.). – На 1 арк; Там само. – Спр. 1479. Протокол заседания монахов ордена Василиан в с. Красноброд, посвященное выборам настоятелей монастырей (10.07.1798 г.). – На 2 арк; ДАЗО. – Ф. 64. Мукачевский монастырь отцов Василиан, г. Мукачево (1360-1942 гг.). – Оп. 5. – Спр. 221. Циркуляр епископа Мукачевской епархии в г. Унгвар настоятелям монастырей о проведении генерального собрания монахов в Краснобродском монастыре по выборам настоятелей монастырей (18.06.1798 г.). – На 1 арк.
[62] Там само. – Оп. 1. – Спр. 1376. Протест Краснобродского монастыря против захвата земельного участка прикажчиком поміщика графа Чаки (06.03.1794 г.). – На 3 арк.
[63]Там само. – Спр. 1393. Церковная проповедь монаха Краснобродского монастыря «О молитве» (1795 г.). – На 8 арк.
[64] Там само. – Спр. 1410. Ведомость учета приходов и расходов Мукачевского и Краснобродского монастырей ордена Василиан (за 1795 г.). – На 19 арк.
[65] Там само. – Спр. 1435. Прошение настоятеля Краснобродского монастыря, адресованное поджупану Бережской жупы о выдаче разрешения на торговлю вином (2.05.1796 г.). – На 2 арк.
[66] Там само. – Спр. 1447. Акт проверки монастырей в селах Букоц, Красноброд, Биксад и др. (25.09.1797 г.). – На 2 арк.
[67] Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Вказана праця. – Т. I. – С. 84.
[68] Там само. – Оп. 2. – Спр. 231 в. Акты о проверке монастырей ордена Василиан в Красноброде и Букоц настоятелем Мукачевского монастыря (22.05.1814 г.). – На 4 арк; Там само. – Спр. 345. Акты проверки монастыря в с. Киш Березна, Буковец и Красноброд (24.05.1820-05.06.1820 гг.). – На 5 арк.
[69] Там само. – Спр. 394. Акты протоигумена ордена Василиан Смотрецки Ботирация о проверке монастырей с. Бараня, с. Букоц, с. Красноброд и Имстичево (11.04.1822-23.06.1822 гг.). – На 6 арк; Там само. – Спр. 874. Акт генерального настоятеля чина Святого Василия о проверке монастырей в с. Киш-Березна, Букоц и Красноброд (18.06.1840-7.07.1840 гг.). – На 6 арк.
[70] Там само. – Спр. 277. Прошение прихожан с. Красноброд на имя капитулы Мукачевской епархии в г. Унгвар об от мене распоряжения о перемещении иеромонаха Данилович Ираклия капитулярного настоятеля из Краснобродского монастыря. Письмо викария Мукачевского монастыря по этому вопросу (1817 г.). – На 3 арк.
[71] Там само. – Спр. 432. Переписка помещицы с Тополовка баронессы Ревай Апполонии с Эперешским епископом о восстановлении монахов на административные должности прихода с. Красноброд (10.05.1823 г.). – На 4 арк.
[72] Там само. – Спр. 591. Прошение монаха-богослова ордена Василиан в. г. Тирново настоятелю Мукачевского монастыря о разрешении перехода в Римо-католическую веру. Письмо настоятеля Краснобродского монастыря Прешовскому епископу по этому вопросу (12.03.1829-09.10.1829 гг.). – На 9 арк.
[73] Там само. – Спр. 729. Письмо настоятеля Краснобродского монастыря королевской юридической комиссии во Львове об исполнении судебного решения по делу Мензилски Якова (2.05.1833 г.). – На 3 арк.
[74] Там само. – Спр. 348 Записки монаха Краснобродского монастыря, ученика богословской академии в г. Унгвар по физике (22.09.1820-29.09.1820 г.). На 140 арк.
[75] Там само. – Спр. 781. Доклад настоятеля монастыря с. Красноброд Эперешскому епископу об отбытии наказания священиком Мигальи Йоанном в этом монастыре (30.03.1835 г.). – На 2 арк.
[76] Там само. – Спр. 1360. Информационный табель настоятеля Краснобродского монастыря о моральном поведении монахов (06.10.1857 г.). – На 1 арк.
[77] Шематизм Пряшевской епархии на 1844 год. – С. 171.
[78] ДАЗО. – Ф. 64. Мукачевский монастырь отцов Василиан, г. Мукачево. (1861-1922 гг.). – Оп. 3. – Спр. 64. Описи движимого и недвижимого имущества монастырей сел Мария-Повч, Красноброд, Имстице и др. (24.05.1864-04.01.1865 гг.). На 2 арк.
[79] Там само. – Спр. 135. Инвентарная опись движимого и недвижимого имущества монастырей сел Имстице, Красноброд и др. (12.03.1868-09.10.1868 гг.). – На 25 арк.
[80] Там само. – Спр. 534. Инвентарь движимого и недвижимого имущества монастырей сел Красноброд и Бубулишка (14.11.1886-01.03.1887 гг.). – На 4 арк.
[81] Там само. – Спр. 648. Описи движимого и недвижимого имущества, списки монахов Краснобродского, Биксадского и других монастырей (28.01.1892-30.01.1899 гг.). – На 79 арк.
[82] ДАЗО. – Ф. 64. Мукачевский чернечий монастырь отцов Василиан, г. Мукачево. (1382-1939 гг.). – Оп. 4. – Спр. 430. Инвентарные описи имущества Краснобродского и Буковецкого монастырей. Сообщение о наличии драгоценностей в Биксадском монастыре (07.03.1901-04.12.1901 г.). – На 29 арк.
[83] Там само. – Оп. 3. – Спр. 846. Инвентарная опись движимого и недвижимого имущества Березнянского, Краснобродского и Буковецкого монастырей (08.06.1909-24.06.1909 г.). – На 62 арк.
[84] Там само. – Спр. 169. Акты проверки монастырей Киш-Березна, Красноброд и др. (02.06.1870-20.06.1870 г.). – На 8 арк.
[85] Там само. – Спр. 474. Акты проверки Краснобродского, Букоцкого монастырей составленный игуменом Гулич Кириллом (20.05.1884-21.05.1884 г.). – На 3 арк.
[86] Там само. – Спр. 576. Акты проверки монастырей сел. Киш-Березна, Красноброд и др. (18.01.1889-15.12.1889 г.). – На 5 арк.
[87] Там само. – Спр. 596. Акты проверки Малоберезнянского, Краснобродского и других монастырей генеральным настоятелем ордена Василиан (14.01.1890-29.01.1891 гг.). – На 28 арк.
[88] Там само. – Спр. 631. Акты проверки Краснобродского, Букоцкого и других монастырей ордена Василиан генеральным настоятелем ордена (28.01.1892-10.01.1893 гг.). – На 13 арк.
[89] Там само. – Спр. 706. Ведомость учета ведения сельського хозяйства Краснобродским, Боронявским и другими монастырями, составленные в результате проверки их генеральным настоятелем (1.01.1896-13.02.1897 гг.). – На 14 арк.
[90] ДАЗО. – Ф. 64. Мукачевский монастырь отцов Василиан, г. Мукачево (1360-1942 гг.). – Оп. 5. – Спр. 344. Протоколы ревизии василианских монастырей, сотавленные церковной комиссией в селах Красноброд, Имстице, Хуст-Боронява и др. (2-ая пол. 19 в.). – На 4 арк.
[91] Там само. – Оп. 3. – Спр. 149. Списки монахов монастырей в г. Мукачево, Мария-Повч, Красноброд и др. (1869 г.). – На 4 арк.
[92] Там само. – Спр. 620. Списки личного состава и ведомости учета имущественного положення монастырей в селах Мария-Повч, Красноброд и других (1891 г.). – На 84 арк.
[93] Там само. – Спр. 195. Ведомости учета личного состава и имущественного положения Краснобродского и Имстичевского монастырей (07.01.1871-28.10.1871 г.). – На 20 арк.
[94] Там само. – Спр. 620. Списки личного состава и ведомости учета имущественного положення монастырей в селах Мария-Повч, Красноброд и других (1891 г.). – На 84 арк.
[95] ДАЗО. – Ф. 151. Правление Мукачевской греко-католической епархии, г. Мукачево (1735-1937 гг.). – Оп. 21. – Спр. 37. Журнал регистрации переписки с протоигуменом Краснобродского монастыря, Пряшевским епископом и др. (1869-1885 гг.).
[96] ДАЗО. – Ф. 64. Мукачевский монастырь отцов Василиан, г. Мукачево (1360-1942 гг.). – Оп. 5. – Спр. 302. Стихотворение монаха монастыря в селе Красноброд Петрика Василия, посвященное Богородице (1862 г.). – На 1 арк.
[97] Шематизм иноков чина святого Василия Великого, Угорския области на год 1870. – Унгвар, 1869.
[98] Там само. – Оп. 3. – Спр. 225. Свидетельства дворян с. Угля о получении ссуды от Углянского и Краснобродского монастырей (1872 г.). – На 3 арк.
[99] Там само. – Спр. 246. Прошение крестьянина с. Красноброд Унгерлейдер Берки на имя Мукачевского монастыря о сдаче ему в аренду монастырской корчмы в с. Красноброд (08.02.1873 г.). – На 2 арк.
[100] Там само. – Спр. 362. Прошение настоятеля Краснобродского монастыря ордена Василиан об установлении пособия для монастыря (27.09.1879 г.). – На 7 арк.
[101] Там само. – Спр. 445. Прошение настоятеля Краснобродского монастыря о предоставлении помощи монастырю (10.08.1882 г.). – На 3 арк.
[102] ДАЗО. – Ф. 64. Мукачевский чернечий монастырь отцов Василиан, г. Мукачево (1382-1939 гг.). – Оп. 4. – Спр. 382. Решение поджупана Земплинской жупы о площади леса Краснобродского монастыря (27.12.1897-20.02.1898 гг.). – На 2 арк.
[103] Там само. – Оп. 3. – Спр. 821. Финансовые отчеты Краснобродского монастыря, Буковц, Биксад и др. (1907 г.). – На 25 арк.
[104] Там само. – Спр. 838. Финансовые отчеты Букоцкого и Краснобродского монастырей (1909 г.). – На 79 арк.
[105] Там само. – Спр. 914. Выписка из кассовых книг Краснобродского и Мария-Повчанского монастырей (1912 г.). – На 111 арк.
[106] Там само. – Спр. 947. Ведомости учета прибыли и расходов Краснобродского монастыря (1913 г.). – На 155 арк.
[107] ДАЗО. – Ф. 64. Мукачевский монастырь отцов Василиан, г. Мукачево (1360-1942 гг.). – – Оп. 5. – Спр. 366. Прошение настоятеля Краснобродского монастыря королю Венгрии об оказании помощи для ремонта монастиря (20.01.1905-11.02.1905 г.). – На 16 арк.
[108] Там само. – Оп. 3. – Спр. 816. Прошение настоятеля Краснобродского монастыря королю Венгрии о даровании пособия этому монастырю (07.01.1907-14.12.1907 г.). – На 8 арк.
[109] Там само. – Спр. 991. Договор о сдаче в аренду земли и корчмы Краснобродским монастырей (19.03.1908-31.12.1912 гг.). – На 4 арк.
[110] Там само. – Оп. 4. – Спр. 440. Сообщение Краснобродского монастыря распоряжение епископа, договор о купле-продаже земли (04.01.1902-28.03.1904 гг.). На 40 арк.
[111] Там само. – Спр. 459. Сообщение настоятеля Краснобродского монастыря Земплинской жупе по уплате управленческих расходов за лес (1903 г.). – На 2 арк.
[112] Там само. – Спр. 465. Переписка Краснобродского монастыря с министерством культа и просвещения Венгрии о выдаче денежного пособия (02.01.1903 г.). – На 2 арк.
[113] Василий (Пронин), архимандрит. История Православной Церкви на Закарпатье. Указ. сочин. – С. 363.
[114] Терлецкий В. Вказана праця. – С. 24.
[115] Василий (Пронин), архимандрит. История Православной Церкви на Закарпатье. Указ. сочин. – С. 363.