REPRESSED: Ігумен Іов (Гашпар) (06.10.1911 – †10.01.1993)

Ігумен Іов (Гашпар)

(06.10.1911 – †10.01.1993)

Iгумен Іов (в миру Гашпар Іван) народився 6 жовтня 1911 р. в с. Воловець (нині смт Воловець Закарпатської області) в селянській сім’ї. Батько – Гашпар Федір Іванович, мати – Форзан Анастасія Іванівна. Закінчивши 6 класів народної школи, продовжив навчання в горожанці у Сваляві та Бржезніцах (Чехія). У 1926 р. вступає послушником до Спасо-Преображенського чоловічого скиту в с. Теребля Тячівського округу. 1 жовтня 1930 р. призваний на дійсну військову службу до чехословацької армії. Закінчив молодший офіцерський курс із званням сержанта та саперний курс із званням старшого сержанта. Служив у Берегові та в 10 кавалерійському полку в Комарно (Словаччина). 28 березня 1932 р. демобілізувався, до 1934 р. проживав в будинку батьків[1].

Ігумен Іов (Гашпар), 1960-і рр.
Ігумен Іов (Гашпар), 1960-і рр.

У 1934 р. вступає до монастиря св. Іова Почаївського в с. Ладомирово на Пряшівщині. При монастирській типографії виконував послух наборщика та друкаря на протязі одного року[2].

На початку 1935 р. преосвященним Дамаскіном, єпископом Мукачівсько-Пряшівським, переведений на посаду завідуючого господарством Єпархіального управління в Мукачеві. Разом з тим зарахований до числа братії відновленого монастиря в с. Угля.

4 травня 1936 р. єпископом Дамаскіном пострижений у мантію з іменем Іов. 6 травня 1936 р. в храмі в с. Велика Крива рукоположений в читця[3]. 29 серпня 1936 р. поступив на навчання у монастирську школу у Високих Дечанах[4], яку закінчив у 1940 р. Був прийнятий до числа братії монастиря в Дужи[5]. 1 вересня 1940 р. єпископ Захумсько-Герцеговинський Миколай (Йоканович) в храмі Введення Пресвятої Богородиці в монастирі Завала[6] рукоположив Іова в сан ієродиякона. 1 листопада 1940 р. в храмі Успіння Пресвятої Богородиці в монастирі Твердош[7] рукоположений у сан ієромонаха. Призначений настоятелем приходу в Дубровнику з приписними церквами в с. Любово та Главська. Склав іспити на водія 2 категорії[8].

У 1941 р. призначений настоятелем приходського храму в с. Милетичево (Банат) з приписними храмами в селах: Крива Бара, Сеченово, Хайдучица, Мали Гай, Велики Гай, Мала Греда і Велика Греда.

1 червня 1941 р. заарештований німцями, ув’язнений у концтаборі Ясенниця. Восени 1941 р. о. Іову вдалося втекти з табору та приєднатися до сербських партизан. 30 березня 1945 р. перейшов до Чехословацької армії. З вересня 1945 р. працював вчителем неповної середньої школи та тимчасовим настоятелем приходів Чеської православної церкви в с. Десна в Ізерських горах з приписними храмами в селах: Танвалд, Тифенбахе, Полубне, Горне Смржовке і Длней Смржовке (північна частина Судет)[9].

Указом єпископа Мукачівсько-Ужгородського Нестора від 23 травня 1946 р. призначений настоятелем приходу в с. Ганичі Тячівського району[10].

Протягом 1950-1951 рр. настоятель приходу в с. Кваси з філіалом у с. Білин Рахівського району. 25 вересня 1951 р. переведений на посаду настоятеля храму в с. Новоселиця Міжгірського району з тимчасовим обслуговуванням храмів у с. Лісковець та Рекіти[11]. 12 травня 1952 р. служить у с. Колочава Лаз з тимчасовим обслуговуванням храму в с. Колочава Горб[12]. Вже через п’ять днів, 17 травня єпископ Іларіон (Кочергін) переводить ієромонаха Іова на посаду референта Єпархіального управління в Мукачеві[13].

Автобіографія отця Іова (машинопис), 20.06.1973 року.
Автобіографія отця Іова (машинопис), 20.06.1973 року.

30 травня 1952 р. ієромонах Іов (Гашпар) був заарештований радянськими органами. 25 липня 1952 р. засуджений військовим трибуналом прикордонних військ МДБ Закарпатського округу за ст. 20-54-1 «а» УК УРСР до 25 років виправно-трудових таборів, з поразкою у правах на 5 років і конфіскацією майна[14]. 8 червня 1955 р. міра покарання змінена до 5 років ув’язнення без поразки у правах. Отця Іова звинуватили в тому, що у 1949 р. інформував бандитів про дії органів безпеки, допомагав продуктами та інше[15]. Звільнений з ув’язнення 11 липня 1955 р. У тюремних застінках перебував на протязі 3 років 1 місяця і 11 днів. Реабілітований 1992 р.[16].

З 27 липня по 30 грудня 1955 р. проживав у своєї сестри у Воловці. У кінці грудня 1955 р. прийнятий в клір Мукачівсько-Ужгородської православної єпархії. 30 грудня 1955 р. призначений настоятелем приходу в с. Тросник Виноградівського району[17]. 9 червня 1959 р. переведений на посаду настоятеля приходу в с. Колодне, з приписними храмами в с. Брід та Дешковиця Іршавського району[18].

1 серпня 1962 р. призначений настоятелем храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці в с. Веряця з приписною церквою в с. Горбки Виноградівського району[19]. У 1962 р. з благословення Святійшого Патріарха Московського і всієї Руси Алексія I (Симанського) нагороджений правом носіння наперсного хреста. У 1967 р. ієромонах Іов був возведений в сан ігумена.

25 липня 1973 року архієпископ Мукачівський і Ужгородський Григорій (Закаляк) в характеристиці на ігумена Іова (Гашпара) писав: «Игумен Иов (Гашпар Иван Феодорович), настоятель прихода в селе Веряца Виноградовского района один из культурнейших монахов. Со стороны прихожан за хорошее служение и содержательные проповеди пользуется большим уважением. Человек твердого характера»[20].

У 1974 р. з благословіння Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Пімена (Ізвекова) ігумен Іов був нагороджений палицею. У 1979 р. нагороджений хрестом з прикрасами. У 1979-1984 рр. – настоятель храму в с. Теково Виноградівського району.

21 грудня 1984 р. у зв’язку з хворобою зачислений у за штат духовенства Мукачівсько-Ужгородської єпархії[21]. Помер 10 січня 1993 р. Похований біля храму в с. Веряця Виноградівського району.

∗Опубліковано: Юрій Данилець, ієрей Олександр Монич. Ігумен Іов (Гашпар) (06.10.1911 – †10.01.1993) // Сповідники та подвижники Православної Церкви на Закарпатті в ХХ ст. / Авт. кол.: Ю. Данилець – голова авт. кол., архієпископ Феодор (Мамасуєв), архієпископ Антоній (Паканич), ієрей О. Монич, А. Світлинець, Д. Анашкін, С. Канайло, В. Міщанин, ієромонах Пімен (Мацола), протоієрей В. Юрина. – Харків: Видавництво «ТОВ Скорпіон Т-ЛТД», 2011. – 584 с. – С. 110-114.

[1] Особова справа ігумена Іова (Гашпара) // АМПЄ.

[2] Там само.

[3] Православный карпаторусскій вестникъ. – 1936. – № 2. – С. 13.

[4] Монастир Високі Дечани (серб. Манастир Високи Дечани/Manastir Visoki Dečani) – головний сербський православний монастир в Косово. Розташований в 12 км на південь від м. Печ, в західній частині Косова. Заснований у 1327 р. королем Стефаном. У 2004 р. внесений до списку об’єктів ЮНЕСКО.

[5] Монастир Дужи в честь Покрова Пресвятої Богородиці в XVI-XVII ст. був метохом монастиря Тврдош. У 1695 р. монастир в Дужи став резиденцією Герцеговинського митрополита. До 1945 р. монастир був чоловічим, з 1960 рр. в Дужи почали проживати монахині. Див. Образ Сербии. Сокровища Герцеговины // http://www.pravoslavie.ru/gallery/gallery21.htm

[6] Монастир Завала в честь Введення в храм Пресвятої Богородиці знаходиться в 50 км від Требинья в Герцеговині. Точних даних про заснування монастиря немає. Храм розписаний 1619 р. хіландарським монахом Георгієм Митрофановичем. На даний час послухання настоятеля монастиря несе ієромонах Василій (Копитич). Див. Образ Сербии. Сокровища Герцеговины // http://www.pravoslavie.ru/gallery/gallery21.htm

[7] Монастир Тврдош в честь Успення Пресвятої Богородиці розташований в 5 км на захід від Требинья в Герцеговині. За легендами монастир засновано імператором Костянтином. Згодом він був зруйнований, а відновлений в кін. XIII – поч. XIV ст. сербським королем Милутіном. Розквіт монастиря пов’язують з іменем митрополита Віссаріона I (поч. XVІ ст.). У 1694 р. під час війни венеціанців та турків монастир зірвали, монахи покинули обитель. Монастир відновлено у 1928 р. У 1992 р. туди перенесено кафедру Захолмсько-Герцеговинської єпархії. Див. Образ Сербии. Сокровища Герцеговины // http://www.pravoslavie.ru/gallery/gallery21.htm

[8] Особова справа ігумена Іова (Гашпара) // АМПЄ.

[9] Там само.

[10] ДАЗО. – Ф.Р – 1490. – Оп. 4д. – Спр. 165. – Арк. 76.

[11] ДАЗО. – Ф.Р – 1490. – Оп. 4д. – Спр. 170. – Арк. 157.

[12] Там само. – Арк. 158.

[13] Там само. – Арк. 159.

[14] Данилець Ю. Обмеження діяльності православного духовенства на Закарпатті в радянський період // http://h.ua/story/122962/

[15] Архів УСБУ. – Арх. кримін. спр. № 5254-С. (Гашпар І., Орос В., Бонь Д.). – Арк. 605.

[16] Там само. – Арк. 605.

[17] ДАЗО. – Ф. Р – 1490. – Оп. 4д. – Спр. 170. – Арк. 160.

[18] Там само. – Арк. 167.

[19] ДАЗО. – Ф. Р – 1490. – Оп. 4д. – Спр. 170. – Арк. 173.

[20] Особова справа ігумена Іова (Гашпара) // АМПЄ.

[21] Там само.

Переглядів: 287

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.