«А, Дух Святий – теплий?»: з життя владики Феодора

…Юрба молодих семінаристів в Сергієвій обителі, як і щодня, крокувала від Троїцького храму до учбового корпусу, де за кілька хвилин вже розпочиналися уроки…

Кожен юнак розповідав щось своє і всі весело ділилися власними історіями та розповідями. Був чудовий осінній, теплий день. Сонце виблискувало і неприродно лагідно о цій порі року всіх зігрівало своїм теплом…

Старенький монах, який йшов на зустріч життєрадісним студентам не привертав на себе ніякої уваги…, крім одного. Крім одного, – питання, яке він задав, ще молодим, але майбутнім священикам, монахам та єпископам. Зрівнявшись з юрбою старець несподівано спитав: «Браття, а Святий Дух – теплий?». Всі водночас замовкли і на якийсь час немов скаменіли. Старець, на мить зупинившись, не очікуючи відповіді – пішов далі. Молоді юнаки теж собі пішли на уроки в класи, але вже ніхто ні про що не говорив і не сміявся. В юрбі запанувала мертва тиша. Кожен, крокуючи вперед, думав лише про одне. Про дивне запитання старця. В очах молодих богословів можна було прочитати лише подив та своєрідну, не притаманну цьому віку людини, занадто дорослу зосередженість. Такого питання на лекціях молодим хлопцям ще ніхто ніколи їм не задавав. Що за дивне богослов’я, звідки цей старець, про що він питав, що мав на увазі? В головах студентів народжувалося безліч питань на які ніхто не мав відповіді. Це було перше, по-справжньому доросле богослов’я. Богослов’я духа, а не тексту. Жива проповідь про Христа в одному питанні.

Носієм такого живого богослов’я Христа є співучасник вищенаведеної розповіді – наш владика Феодор, якого ми щиро вітаємо з днем Ангела.

Він на перший погляд звичайний архієрей, проте спілкуючись з ним і живучи пліч-о-пліч біля нього розумієш наскільки він «не» звичайний. І вся його незвичність розпочалася вже від його народження.

4 листопада 1966 року, в день молитовної пам’яті ікони Божої Матері «Казанської», в Самборі, що на Львівщині в сім’ї військового народився єдиний син. В таїнстві святого Хрещення батьки його назвали Олександром. Дитина нічим абсолютно не вирізнялася з інших, проте з дитинства була якоюсь «іншою». Хлопчик часто перебував в храмі, чисто і щиро по-дитячому молився – все це в ранньому віці в хлопчикові пробудило бажання, можливо ще й не усвідомлене тоді, послужити Йому в сані священика та монаха… В цьому бажанні шестирічного хлопчика з часом ствердили мама, дядько та місцевий священик…

«Переживаючий архієпископ», «живий і непідробний», «архієпископ-харизмат», «миротворець», «архієпископ-реформатор», «архієпископ-молитвенник і монах», «архієпископ-батько», «архієпископ з самовіддачею» цей список синонімів в адресу владики можна продовжити, проте справа в самому факті єства нашого архієрея. Він є живим образом, живої Христової Церкви.

Часто в своїх проповідях владика говорить: «Ніколи, нічого не бійтеся». В цих словах є сильна і віра, і надія, і любов до Нього! З цим девізом владика і крокує по життю.

В одному зі своїх інтерв’ю архієрей відмітив:

«Єпископ має бути завжди доступний пастві. Живе спілкування зі священнослужителями та вірниками приносить чудові духовні плоди. Архієрей має бути не на вершині піраміди ієрархічної влади, а в основі її, як приклад жертовного служіння святих апостолів, описаного у Священному Писанні. Найскладніше – це боротьба з самим собою. Сучасний архієрей повинен бути, в першу чергу, молитвеником, адміністратором та завжди тримати руку на пульті сучасного ритму життя».

Таким і є владика Феодор!

Сьогодні в третьому тисячолітті з ім’ям архієпископа Феодора нерозривно пов’язані розвиток динаміки церковного життя на Закарпатті від Ужка до Іршави, створення нового підходу до принципів пастирської роботи духовенства, народження історично нового богословського свідчення через призму науки, воскресіння із забуття архівно-сповідницького шляху древньої Мукачівської єпархії, створення нових монастирів, спектрально новий церковний шлях у просторі молоді, тощо. Завдяки своїй терпимості правильному, «соломоновому» підходу до судження інших, небувалому такту в поєднанні з іншими людськими рисами та якостями він прихилив до себе повагу, і найголовніше любов пастви…

Отож, ще раз вітаємо Вас владика з днем Ангела. Нехай Господь і надалі додає Вам сил для архіпастирського служіння Йому та людям. Робіть все можливе і неможливе, щоб природа болю в душах людей була мінімізована, а то й повністю відсутня. Многії Вам літа!

 

Переглядів: 172

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.