15 жовтня, в 19-у неділю після П’ятидесятниці в день молитовної пам’яті сщмч. Кіпріана, мц. Іустини і мч. Феоктиста (304), керуючий Мукачівською єпархією, Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський звершив архієрейське богослужннія в Свято-Успенському храмі с. Ставне, що на Великоберезнянщині.
Свого архіпастиря в мальовничому верховинському селі разом з маленькими прихожанами зустрічав не так давно рукопокладений владикою Феодором у сан священства, штатний клірик храму, ієрей Іван Дупин.
Під час богослужіння його Високопреосвященству співслужило духовенство єпархії, зокрема й Великоберезнянського благочиння.
Після сугубої ектенії архієрей з духовенством єпархії та вірянами підніс особливу молитву за мир на нашій рідній Українській землі.
В кінці владика звернувся до вірників з архіпастирським словом настанови, після чого привітав настоятеля храма, протоієрея Івана Дупина зі святом та побажав усім присутнім парафіянам та гостям Божої допомоги на шляху до власного самовдосконалення.
Насамкінець архієрей призвав на всіх Боже благословення.
Фото з богослужіння: Іван ФЕННИЧ
∗∗∗∗∗
Село Ставне (угор. Феньвешвельд) розташоване в гірській частині долини річки Уж. Станом на 2001 рік населення становило 1623 чоловік. Перша письмова згадка про село відноситься до 1567 року, що свідчить, про його заснування у 50-х роках XVI століття. В тому ж 1567 році у селі проживали 4 родини. У 1751 році у селі був дерев’яний храм на честь святого Миколая Чудотворця. Храм мав три дзвони і був прикрешений церковними образами, мальованими на полотні. У 1876 році вона згоріла. Сучасний храм Успіння Пресвятої Богородиці — це мурована базилічна споруда, збудована і освячена у 1906 році. Відомими вихідцями села є: Сабов Кирило (1838-1914), закарпатський педагог, публіцист, видавець, журналіст, отець Іван Раковський (1815-1885).
Література:
- Перелік фондів Державного архіву Закарпатської області України / Упор.: Др. Михайло Делеган, Др. Віорел Чубота, Др. Ірина-Люба Горват. − Видавництво Сатумарського повітового музею. — Сату Маре-Ужгород, 2004. — С. 143; 156.
- Михайло Місюк−Олена Куташі. Анотований перелік описів фондів угорського походження Берегівського підрозділу Державного aрхіву Закарпатської oбластi до 1918/1919 рр. – та за 1938–1944/1945 рр. — Будапешт, 2014.
- Ставне — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР).
- Petr Štěpanek. Podkarpatská Rus v letech 1919-1939. — Náchod: Konting, 2008.
∗∗∗∗∗
Станом на екватор XVIII століття про село Ставне і храм збереглася така інформація:
«Парохія Ставна (Sztavna). Доминіѣ Ужгородскѣ. Парохъ одинъ Іоанн Попп, рукоположеный и облеченкою обдареный от преосвященного єпископа Бизанція. Грунтъ парохіальный свободный, цѣлый телек от давна выданый землевладѣльцями, з ораницями в двох частях, одна два кобликова, друга 4 кобликова, прочѣ зарослѣ лѣсом. Луки на два возы сѣна, друге вода забрала. Способнѣ к сповѣди 80, всѣ высповѣдалися. Газдов є 25 кождый газда одно вѣко овса платить. Явнѣ грѣшники не суть найденѣ. Лихварѣ суть из части жиди, из части другѣ такѣ, якѣ от трех флор, за одинъ рок одно ягня отбирають. Потомъ є одинъ Станислав або Стопко, котрый по смерти первоѣ своєѣ жены оженився з родною сестрою первоѣ жены, котра теперь не хоче розлучитися от мужа. Презбитеръ переже мѣру преходячій, теперъ поправився, як кажуть. Матрика, крестильниця є. Баба присяжена не є. Книга наукова нияка. Дякъ сын попа, живчій в’єдно з ним в одной хижѣ, котрому до теперь ничъ не платили. Звонарь свободный. Звонено каждоденно.
Церков: деревляна, шинглями крыта. Образами мѣсцевыми, старыми снабжена, апостолов же на полотнѣ. Антиминс Бизанція. Циборія, чаша з принадлежащими циняна. Воздух, покровцѣ шовковѣ. Фелоны два з епитрахилем из червеного полотна. Илитіон, лентіон, стихарь и жертвенник чисто хоронятся. Книги церковнѣ, кромѣ Тріоди Пасхальноѣ, всѣ. Посвящена св. Николаю. Звони три, теперь поблагословенѣ. Кладбище красно огорожено. Доходки ниякѣ».
• Гаджеґа В. Додатки к исторіи Русинов и руських церквей в Ужанской жупѣ. – Студіѣ исторично-архивѣ. Доконченя // Науковый Зборник товариства «Просвѣта». – Рочник III. – Ужгород, 1924. – С. 173-174.