Кожен з нас відчував біль. Гострий чи незначний, раптовий чи довготривалий. Душевний і тілесний. Чомусь прийнято вважати, що тілесний біль легше вгамувати, ніж душевний. Однак далеко не завжди знеболювальні препарати дають потрібний результат – доводиться терпіти. Терпіти так, як коли болить душа…
Усі ми боїмось щонайменшої царапини пальця, леліємо своє тіло і при винекненні якогось болю одазу приймаємо ліки – не хочемо терпіти. А чи задумувались ви, що відчуття болю є дуже корисним?! Тільки в той момент стає не важливим довколишня суєта, поспіх і загальне невдоволення. Приходить неземне задоволення.
«Я полюбив страждання», – писав відомий хірург, святитель Лука (Войно-Ясенецький). Подібні думки звучать явно неприйнятно в епо
ху всепоглинаючого комфорту. Проте людина, яка не просто формально вірить в Бога, може підтвердити незриму Божественну присутність при тих чи інших негараздах.
За словами святих отців, навіть ангели Божі заздрять людям, які можуть страждати!
– Ангели страждати не можуть, тому що вони по своїй природі є безстрастними. Вони не можуть своїм стражданням, як таким, виразити відданість Своєму Творцю – Богу, – зауважив в одній із проповідей Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський.
«Треба дякувати Господу за хвороби і спокуси, бо через них ми випробовуємось в любові до Господа, ближче стаємо до Нього, а в цьому вся мета життя християнина – прямувати до Христа, Спасителя нашого. Хвороба – ось школа смирення, ось де бачиш, що ти бідний, і нагий, і сліпий», – повчає нас преподобний Амвросій Оптинський.
Тому не біймось відчувати біль – деколи ми потребуємо отримати Божу ласку саме в такий спосіб!