Майстерня «ЄЛЕОН» Іконописного відділу єпархії завершила розпис чергового храмового проекту (+ВІДЕО)

До кінця вересня 2016 року іконописці Мукачівської єпархії закінчили розпис куполу каплиці, освяченої на честь святителя Ігнатія Кавказького (Брянчанинова), розташованої неподалік від зводиться в селі Долина скиту Свято-Успенської Святогірської Лаври.

Роботи по розпису каплиці святителя Ігнатія ведуться з 16 лютого 2015 року. З благословення Святогірського намісника митрополита Арсенія і архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора розпис виконують майстри іконописного справи іконописної майстерні «ЄЛЕОН» Мукачівської єпархії – іконописці Василь Прокопчук і Віталій Черепаня.

Сама каплиця порівняно невелика, всього 4х5 м, висота 3 м до основи купола.Влаштована вона поруч з будівлею колишнього колись заїжджого двору. Свого часу по дорозі в Лавру в цьому заїзді зупинялися відомі люди (цілком можливо, навіть сам імператор), а також святитель Ігнатій Брянчанінов. За словами місцевих жителів, після Великої Вітчизняної війни в селі Долина вціліло лише дві будівлі – пологовий будинок і цей заїжджий двір. З причини історичного значення будівлі заїжджого двору воно було викуплено Лаврою і відреставровано, поруч побудували каплицю на честь святителя Ігнатія Брянчанинова в пам’ять про те, що він там колись зупинявся.

Один з майстрів-іконописців Віталій поділився з прес-службою Святогірської Лаври своїм баченням розпису Игнатьевской каплиці, творчими планами і ходом робіт:

«Владика Арсеній поставив перед нами завдання, розповів, що він хотів би бачити.Оскільки каплиця знаходиться на території будівлі заїжджого двору (нині майбутнього музею), то владика дуже хотів, щоб розпис гармонійно поєднувалася з цим місцем, щоб сам сенс концепції розпису, її програма відповідали призначенню цього місця.

Оскільки історично на тому місці колись був заїжджий двір, де зупинялися відомі особистості, відповідно, була поставлена ​​задача і всередині каплиці відобразити тему чужинців. Тому там були використані такі сюжети, як чужинців Авраама, як така центральна тема (тобто Старозавітна Трійця). Все інше підпорядковується класичній системі внутрішнього простору (яке ще називають іеротопіей) звичайного класичного православного храму. У цьому невеликому, стислому просторі треба було відобразити тему і літургійного циклу, і місцевого (оскільки каплиця присвячена конкретної особистості – святителю Ігнатію Брянчанинову). З літургійного ряду владика Арсеній схвалив використовувати новозавітну сцену чуда насичення п’яти тисяч чоловік, а по святителю Ігнатію в каплиці було затверджено написати чотири так званих клейма – чотири фрагменти з житія святого. Тема – відвідування святителем Ігнатієм Святогорська, його паломництво до Святогорської обитель.Перше клеймо відображає сцену, як брали святителя жителі села Долини, друге клеймо зображує диво порятунку святителя від неминучої загибелі [1]. Третє клеймо – зображення зустрічі святителя Ігнатія з тодішнім настоятелем Святогірського монастиря архімандритом Арсенієм (Мітрофановим) і Святогірської братією, сцена їх спілкування навпроти Святих Гір і обителі. І четвертий клеймо присвячено святителю Ігнатію як духовному письменнику (наскільки мені відомо, в лаврському музеї є навіть рукопис святителя).

[youtube http://www.youtube.com/watch?v=TJafh3pjXRw?version=3&rel=0&fs=1&showsearch=0&showinfo=0&iv_load_policy=1&wmode=transparent]

На східній стороні зображений дєїсис – многоіконная композиція, іменована «моління» [2]. Зображено Спаситель на троні, за троном лики двох архангелів, і з двох сторін від Христа зображені Божа Матір і Предтеча Господній, також два апостола і все це буде зображено в арках, де, швидше за все також будуть написані ангели. Також на східній стороні в повний зріст будуть зображені два святителя (тут ми пішли шляхом традиції написання ікон в іконостасі, коли в правій частині місцевого ряду біля дияконських дверей зображують або подія, або святого, на честь якого був освячений храм). Виходить, якщо дивитися на схід – в центрі, в ніші зображений Деісус, а в східній стороні, поза цієї ніші, під так званими «вітрилами» [3], – в правій частині зображений святитель Ігнатій Кавказький, в честь якого освячено каплицю, а симетрично йому в лівій частині – святитель Іоанн Шанхайський. Зображення святителя Іоанна благословив написати владика Арсеній, оскільки недалеко знаходиться Адамівка – рідне село святителя, і так увічнити його пам’ять було особистим бажанням владики.

Потім, дотримуючись традиції, в парусах ми зображуємо євангелістів, в самому куполі теж традиційно хрест, чотири херувима і декоративний орнамент (оскільки купол дуже маленький, більше нічого не вдалося написати).

Західна частина каплиці розписана також за класичною схемою. З одного боку зображується все, що стосується смерті, як, наприклад, Успіння Божої Матері, і в числі інших – Суд Божий: Друге Пришестя і все, що пов’язано з цим часом, з тієї композицією і смисловим навантаженням. І оскільки та стіна має цікаву форму (вона ламана вся, багато арок має), то ми там вирішили зобразити притчу про багача і Лазаря. Підійшла саме за формою, по архітектурі каплиці, і за змістом чи не порушує традиції. Таким чином, ми там зобразили у вигляді притчі суд душі, який буде після смерті: вгорі, біля західної стіни, в медальйоні зображується Старий Денмі, трохи нижче зображені душі багача і Лазаря: як ангели несуть душу Лазаря в лоно Авраама і душу багатія в пекло . Також там буде зображено саме лоно Авраама і палаюча у вогні душа багача. По всьому периметру буде зображено рушник з орнаментом [4] ».

У своїй творчості іконописці орієнтуються, в основному, на художні традиції країн Балканського півострова: «З огляду на те, що є дуже хороша, велика база даних, у своїй роботі ми беремо за основу балканське мистецтво (досвід в храмової розпису – фресок, внутрішнього оздоблення храмів країн Сербії, Македонії, Чорногорії). Найбільше ми орієнтуємося на сюжети таких монастирів, як Високі Дечани, Студениця, Грачаніца, Старо-Нагорічіно. Всі вони розписувалися приблизно в один і той же час XIV століття. Це і взято нами за основу: і концепція, і програма розпису, і багата сюжетна лінія. Також ми активно використовуємо напрацювання сербського фонду «Благо», на даний момент це величезний фонд знімків пам’яток церковної архітектури Сербії ».

Віталій зазначив, що для них стало приємною несподіванкою дізнатися, що побувають на батьківщині святителя Іоанна Шанхайського, в тих краях, де святий народився і виріс. «А оскільки він по своїх предків має сербські корені, для нас це дуже близько і дуже радує», – зазначив іконописець.

Часто відвідує мукачіевскіх майстрів призначений владикою Арсенієм куратор цього проекту – архімандрит Феофан (Люкшин), скарбник Святогірської Лаври і духівник її Свято-Георгіївського скиту. За словами Віталія, не один раз батько Феофан приходив до них з дітками – показував і багато розповідав про розпису, акцентуючи увагу хлопців на диво, зображеному на другому клеймі святителя Ігнатія. Діти задивлялися, дуже цікавилися, і як зазначає іконописець, йому дуже запам’яталося внутрішнє розташування дітей: на обличчях, в їхніх очах читалося сприйняття дітей, їх зацікавленість. Було видно, як діє на них цей іконописний мова, особи ставали побожними, споглядальними.

З приводу готових результатів і термінів завершення робіт: «На даний момент готова розпис купола і подкупольное простір, Деисус, і на 70% готова розпис житійних клейм, присвячених святителю Ігнатію, а решта поки в проекті. Всі свої ідеї ми обговорювали і узгоджували з владикою Арсенієм, у нас були навіть вельми цікаві дискусії та роздуми на цю тему, дуже творчий такий підхід. Так що поки дотримуємося із затвердженою програмою.Закінчення розпису з Божою поміччю, плануємо до весни наступного року, може бути, до кінця зими ».

[1] «21-го (грудня) єпископ [Ігнатій – ред.] О четвертій годині пополудні вельми завидна повернув зі станції« Гола Долина »в Святогорський монастир, віддалений в дванадцяти верстах звідти. Був один градус тепла. Їхали на колісних екіпажах. Коли звернули з великого шляху на польову, до монастиря, піднялася сильна степова сніжна заметіль. У відстані сажні нічого не було видно. Ямщики збилися з дороги і їхали куди попало. Нарешті, коні наполегливо зупинилися без жодної видимої причини: виявилося, що екіпаж єпископа стояв на краю глибокого урвища, над самою прірвою, і тільки до другої години ночі, при яскраво світиться місяці і при двадцяти градусах морозу, прибув єпископ в монастир »(Повний життєпис святителя Ігнатія Кавказького, Глава XIII).

[2] дєїсис (від грец. Δεησις – «прохання, благання», зустрічається також неправильна російська форма – «Деісус») – композиція з трьох ікон – в центрі ікона Ісуса Христа Пантократора, зліва ікона зверненої до Нього Богородиці, праворуч – Іоанна Хрестителя , представлених в традиційному жесті молитовного заступництва. В іконопису спочатку виконувався на одній дошці. Пізніше з’явилися дєїсис на трьох окремих дошках і багаточастинні дєїсис.

Може включати в себе аналогічні зображення апостолів, св. отців, св. мучеників та ін.

Основний догматичний сенс деісісной композиції – посередницька молитва, заступництво за рід людський перед обличчям грізного Небесного Царя і Судді. У послеіконоборческую епоху ікона дєїсис містилася на архітраві невисокою вівтарної перепони візантійського храму, а потім, вже на російському грунті, перетворився в деісісний чин високого іконостасу (ДЕРЕВО: Відкрита православна енциклопедія).

[3] Вітрила (будує.) – Елементи купольної конструкції, що забезпечують перехід від квадратного в плані подкупольного простору до кола купола або його барабана. П. має форму сферичного трикутника, вершина якого спрямована донизу і заповнює простір між арками, що з’єднують сусідні стовпи подкупольного квадрата. Підстави сферичних трикутників П. в сумі утворюють коло і розподіляють навантаження купола по периметру арок. Будучи однією з корінних конструктивних особливостей візантійської архітектури, П. стали характерним елементом і давньоруського церковного будівництва. П. зустрічаються також в архітектурі купольних будівель епохи Відродження і 17-19 ст. (Велика Радянська Енциклопедія).

[4] У системі храмової розпису УБР у с (рушники) – мальовнича імітація візерункової тканини, використовується для оформлення нижніх ярусів стін. Таким чином, святі образи знаходяться вище рівня людини, біла драпірування нижніх ярусів покликана створити відчуття урочистості і чистоти. При цьому нижня, найбільш пошкоджується, частина розпису може бути без особливих зусиль поновлена. Іншим способом оформлення нижніх рівнів стін є мармур (в Візантії, архітектурі бароко) і розпис стін під камінь (мраморіровка).

За матеріалами сайту: http://svlavra.church.ua/ 

02. Каплиця свт. Ігнатія Брянчанинова в с. Долина 01. Каплиця свт. Ігнатія Брянчанинова в с. Долина

Переглядів: 28

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.