2 липня Церква Христова молитовно вшановує пам’ять святителя Іоанна (Максимовича), архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського, чудотворця.
В нашій Мукачівській єпархії милістю Божою з благословення владики, стараннями чернецтва та духовенства вже зведено кілька храмів на честь святителя Іоанна. Зокрема, храми зведені: Свято-Маріє-Магдалинівський жіночий монастир в с. Зарічево (ігуменя Варвара (Поп)), Свалявський Свято-Тройце-Кирило-Мефодіївський жіночий монастир (ігуменя Ніна (Мізун)), в. Ужгород (район Шахта) (настоятель протоієрей Віктор Палош), м. Мукачево (район Паланок) (настоятель протоієрей Ярослав Попович).
Напередодні пам’яті святого Інформаційний відділ єпархії вперше пропонує вашій увазі одну з дишифрованих проповідей керуючого Мукачівською єпархією Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського, яка була виголошена нашим владикою в Свято-Марії-Магдалинівському жіночому монастирі рік тому (28.06.2015) при освяченні храму на честь святителя.
Слово
при освяченні храму на честь святителя
Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Дорогі отці, брати та сестри!
Бувають в нашому житті речі, які деколи нам незрозумілі. Деколи ми слухаючи їх, стараємося зрозуміти і проникнути у їх глибину. Через ту чи іншу подію, що звершується у нашому житті, ми часто маємо можливість віч на віч зустрітися зі святинею, або ж з якимось знаменним моментом Церкви Христової, який милий і близький нашому серцю.
Коли люди чують про великого святого Іоанна – вони відразу дивуються. В їх душі виникає питання: «Святитель Шанхайський і Сан-Франциський: яке відношення має до нас далекий Шанхай, або ж місто Сан-Франциско з другого континенту світу – Америки?». І звичайно відповідь на це люди відразу не знаходять.
Так ось, більше як сто років тому, у тодішній Харківській губернії, а нині − це Донецька область у нас на Україні в 1896 році, в містечку Адамівка, у благочестивій, православній сім’ї, у родини Бориса та Глафіри народився хлопчик, якого назвали Михайлом. З дитинства від своїх однолітків він відрізнявся тим, що не грався з радощами і веселощами в ігри притаманні дитині його віку. Дуже часто, окрім уставних богослужінь, малий Михайлик перебував біля храму Божого, або, як він потім сам згадував, читав і захоплювався життєписами святих угодників Божих.
І мабуть саме з тих юних років у його серці загорілася іскорка бажання – присвятити себе служінню Всевишньому. Як ми знаємо з біографії великого угодника Божого наступні всі його роки були присвяченні усердному зростанню і служінню Церкві Христовій. В часі майбутній святитель Іоанн, проживаючи у Белграді у 1926 р. здійснює ціль і бажанням свого серця – приймає чернецтво та розпочинає свою викладацьку діяльність в духовній семінарії святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, що знаходилася в місті Бітоль, тодішній Югославії.
В Бітолі мав честь і познайомитися із майбутнім святим, великий старець нашої Закарпатської землі – духівник Мукачівського монастиря, архімандрит Василій (Пронін).
Таким було Боже провидіння, що до кінця життя великого святителя Іоанна, між двома молитвениками залишилися теплі духовно сильні стосунки, які скоріш за все, переросли у батьківську турботу за сина. Про ці глибокі відносини між ними нам свідчить збережена переписка. Нині ми маємо п’ять цінних листів з далекого Шанхаю, які пише святитель Іоанн на Закарпаття до Мукачівського монастиря, тоді ще молодому ієромонаху Василію. В листах святитель втішає отця Василія у всіх душевних негараздах, які бували на нашій землі у часи знищення православної Церкви, так званими Богоборцями тодішнього комуністичного режиму.
У 30-і роки минулого століття, щоб піклуватися нашою паствою у далекому Китаї, святителя обирають на єпископську кафедру в м. Шанхай.
Так сталося, що після прийняття чернецтва, владика Іоанн проводив незвичне життя. До останніх днів, все своє благочестиве життя він ніколи не лягав спати на ліжко, як це зазвичай робить людина. Він дрімав або стоячи на колінах, або сидячи у кріслі. Всю ніч молився і тільки під ранок забувався у короткому сні, але на вустах його залишалася постійна молитва. Від часу прийняття священного сану і до кінця своїх днів, великий старець кожного дня, без винятку, служив Божественну літургію. Під час посту тільки раз у тиждень вживав їжу.
На перший погляд великий молитвеник мав незвичний вигляд. Він був невеликого росту, трохи згорблений, волосся майже не зачесане, ряса була старенькою, зім’ятою і зношеною, але його дух і молитва були дуже сильними. Про це свідчить такий факт. Одного разу в Бітолі католицький священик звернувся до пастви з такими словами: «Вам потрібно докази, що зараз є святі, ви хочете у теперішній час побачити святу людину – ідіть на вулиці Бітоля, там ходить Іоанн босий». Так, владика Іоанн майже увесь час ходив тільки у сандалях, незважаючи на свій зовнішній вигляд. Але у своїй глибокій святості він уподібнювався до древніх святих отців, бо він мав розчинену в серці, в розумі і в єстві своєму – молитву Іісусову в якій призивав найсолодше ім’я, нашого Творця, Спасителя світу Господа Христа Іісуса.
Після 1917 року, коли були знищені вікові святі устави та устої святої Русі, богоборча хвиля дійшла і до Шанхаю. У Китаї почали фізично знищувати священнослужителів і саджати у тюрми. Не оминув терор також і паству.
Тоді святитель Іоанн з благословення духовного керівництва, п’ять тисяч людей, спасаючи від неминучої смерті, вивозить до далекої Америки. Дорога була надзвичайно важкою. Крім того на той час за законами США не можна було приймати емігрантів, але владика Іоанн робить неможливе. Святитель залишає паству на острові Тубабао, що на Філіпінах і самотужки добирається до Вашингтона у Білий дім. Дивний чоловік із посохом у руках, нечесаним волоссям у зім’ятій рясі, проситься на прийом до президента. Реакція була звичайна, – його не прийняли. Тоді владика сідає на сходи Білого дому і сидить там: добу, дві. Разом з тим не перестає творити Іісусову молитву Господу.
Невдовзі, випадково, у неділю президент через вікно побачив сидячого на сходах дивного чоловіка, невисокого росту, згорбленого і запитав своїх помічників: «Хто це?». «Архієрей Іоанн хоче до вас на прийом», – відповіли йому. Президент був здивований виглядом цього монаха, але щось у душі його перемінилося, бо відразу попросив, щоб дивного старця запросили у його кабінет. При зустрічі владика Іоанн просив тільки про одне, щоб п’ятьом тисячам емігрантів, а це була вся його паства, дозволили із Шанхая переїхати до Америки. Зверніть увагу, – закони цього не дозволяли! В цю мить відбувається дія благодаті Святого Духа. Президент, у неділю, у вихідний день, збирає сенаторів і приймається закон про еміграцію, який дає дозвіл святителю, свою паству привезти до Америки. Цей факт став історичним у законотворчій системі США.
То ж п’ять тисяч людей переїжджають у Штати. Що найцікавіше! Ці люди не почали будувати собі відразу житло, а збудували найперше храм! Збудувавши святиню, молилися в ній. І, тільки тоді взялися за будівництво власного житла. При цьому, продовжували жити під відкритим небом довкола храму, де постійно молився святитель Іоанн.
Будучи призначеним на Сан-Францизьку кафедру святитель, маючи велику любов до кожного, а також дар прозорливості, святий отримав велику любов у своєї пастви. У підтвердження хотів би розповісти кілька випадків.
«Сидить святитель, – пише його келійник, – раптом підривається і говорить, що негайно потрібно машину аби їхати на таку то вулицю, там є військовий госпіталь і там помирає православна жінка. Було дивно, бо він не був ще у Сан-Францизко і не знав де це є. Але коли водій привіз його, він коридорами знайшов палату де справді помирала православна жінка. Вона молила, щоб Господь сподобив її Причастя і чудо сталося в лиці святителя Іоанна.
Ось ще один приклад. Владика звершуючи кадіння у своєму соборі де було багато приїжджих людей та емігрантів, звертається до однієї жінки і каже: «Не плач, твоя сестра Варвара із Росії буде здорова». Приїжджа жінка оніміла. Вона дійсно молилася за свою сестру, яка помирала і ніхто про це не міг знати. А ще багатьох людей святитель називав по імені, розповідав їм про їхнє життя, якщо це потрібно було. Наставляв, утішав.
19 червня 1966 року прийшов день кончини великого святителя. Його поховання відбулося теж чудесним чином. Наперекір законам міста Сан-Франциско святителя Іоанна Шанхайського поховали під кафедральним собором.
Більше 30 років тіло пролежало, як годиться у гробниці храму і багато людей, які приходили туди стали помічати, що все про що вони попросять біля мощей святителя – збувається!
Серед багатьох цікавих фактів є ще один. Юнак, який ішов на війну, під мітру святителя, яка лежала на його гробниці, поклав свою фотографію. І ось він розказує дивні речі. Під час бою, від куль справа і зліва гинули його друзі, а він залишався живим. Після двох років служби він прийшов до гробниці, підняв мітру і був здивований, там лежала його фотографія. Залишившись цілим і не ушкодженим цей юнак подальше своє життя присвятив Всемогутньому Богу.
Після вивчення подвижницького і місіонерського життя, а також чудес і зцілень нашого земляка, українця святителя Іоанна, Православною Церквою Закордоном було прийнято рішення: причислити до лику святих нового чудотворця – святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського, відкрити гробницю, його останки рахувати святими мощами і віддавати відповідне поклоніння.
Коли я був у США, то ціль моєї поїздки в Штати була одна – вклонитися мощам мого улюбленого святого святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського. Мощі, після поховання, збереглися повністю нетлінними. Побувавши там на тому місці, для мене багато чого в житті відкрилося.
У нас дома, де я проживаю є храм святителя Іоанна Шанхайського, то ж після поїздки, моя мама спитала мене: «Ти дуже любиш цього святителя, що ти відчував там?». Знаєте, є речі, які неможливо пояснити ніякою мовою. Є мова серця, – вона без слів, вона без звука, але вона має дуже багато внутрішнього єства і сили.
Мав честь у кафедральному соборі, до речі який він побудував і назвав на честь ікони Божої Матері «Всіх скорбящих радосте» – послужити біля мощей великого святителя літургію. Стоячи на кафедрі, буквально за 2-3 метра біля його мощей, відчував його присутність і дивне єднання Церкви Небесної і Земної. На проповіді пастві, яка була у соборі сказав такі слова: «Зараз модно говорити про центр Європи, який як кажуть є у нас на Закарпатті про центр Землі, а на мій погляд центром не Землі, не Європи, а Всесвіту є кафедральний собор Сан-Франциско, тому що там знаходяться мощі великого чудотворця святителя Іоанна нашого сучасника і нашого земляка».
Він відійшов у інші світи, нещодавно, у 1966 році і вже прославлений у лиці святих нашою Святою Церквою. Святитель ніколи не був на Закарпатті, але навчаючи молодих юнаків із нашого краю чув їхні розповіді про рідну сторону. І ось в одному із щоденників він пише: «Я полюбив Карпатський край, я духовно бачу його гори, покриті храмами. Навчаючи студентів із Закарпаття, я бачив дух Боголюбивого православного народу закарпатського і я люблю цей край і молюсь за нього».
Можливо саме тому, прийшло на думку матушці ігумені Варварі і народу Божому, тут на цьому місці у цій святій обителі воздвигнути храм покровителя, молитвеника Закарпаття святителя Іоанна.
Ми зараз з вами стали свідками історичної події. Нещодавно ми робили закладку каменю на фундамент, згодом його освячували, а тепер, за короткий час тут височіє святиня. З цього моменту, з цієї хвилини святитель Іоанн є покровителем цієї обителі, Закарпатської землі, нашої української землі і взагалі всіх вірних, тих, хто призиває ім’я Христа Спасителя, якого так любив великий святитель Іоанн Шанхайський.
Я хочу щиро подякувати Вам Ваше високопреподобіє всечесна матушка ігуменя за вашу любов, за ваше добре серце, завдяки яким Ви разом з меценатами побудували тут, на цій горі святиню.
До сьогоднішнього дня про владику Іоанна, мало хто знав на Закарпатті, а зараз всі будуть знати. Знаєте чому? Причина тут тільки одна, свідчу вам, як архієрей перед Богом і перед вами. Не було ні разу, аби хтось попросив із вірою, щось корисне для душі у святителя Іоанна і щоб він не вимолив у Бога, милість Його. Не було жодного разу, аби молитва не була почута. Вона є завжди почута.
Браття і сестри, моліться великому угоднику Божому. Якщо вам буде важко, якщо буде якась потреба у батьків за дітей, у дітей за батьків і взагалі коли виникне будь яка потреба, почитайте акафіст, почитайте молитву, або тропар. Відчуєте допомогу великого святого. Але просіть із вірою, дуже щирою відвертою – тоді допоможе нам Господь милосердний, ходатайством великого молитвеника і чудотворця Іоанна, архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського і Закарпатського.
Вітаю всіх вас з чудовою подією нашої єпархії – освяченням гарного дерев’яного храму. Як бачимо все дає Бог і все ми маємо на світі, головне, щоб ми були вірними чадами Святої Православної Церкви канонічної, були вірні Богу і виконуючи його заповіді, споглядаючи на подвиг великого святителя могли наслідувати його простоті, смиренню і вірі.
З нагоди такої події, хочу передати у дар для святої обителі, вам всечесна матушка ігуменя часточку мощей святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського, яку я привіз із Америки із Сан-Франциско.
Нехай великий молитвеник і чудотворець благословить вас, Боголюбиву паству і всіх тут присутніх. Радує те, що владика сьогодні зміг не тільки духом, але і часточкою тіла свого перебувати з нами на торжестві у його честь.
Так, як 2 липня звершується пам’ять святителя Іоанна Шанхайського, то ж з нинішнього дня, моїм розпорядженням, в обителі встановлюється відзначати другий престольний празник на честь святителя і чудотворця Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського.
Дорогі брати та сестри любіть обителі святі, приходьте частіше сюди, тоді Господь не залишить нас своєї милості.
Бажаю вам усім здоров’я, нехай з нами прибудуть благословення і молитви святих та святителя і чудотворця Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського. Амінь!
Підготував:
протоієрей Олександр Монич