Довгоочікувана Міжнародна наукова конференція ««Малий Афон» – монастирі та чернецтво на Закарпатті: традиції і сучасність», яка відбулась минулих вихідних, 3-4-го жовтня, ще довгий період часу залишатиметься темою для роздумів усіх учасників. Цікаві теми, історичні паралелі, нові знайомства збагачують світогляд кожного без виключення. Своїми думками стосовно важливості проведення наукової конференції з нами поділились організатори і учасники наукового зібрання.
Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський:
[youtube https://www.youtube.com/watch?v=lg1Pf7WV2oA]
– Уперше в історії нашої єпархії проводимо конференцію, яка пов’язана зі Святою Горою Афон. Ми констатуємо факт близького зв’язку нашого Закарпаття зі Святою Горою, адже його часто називають Малим Афоном. У нашій області є багато монастирів, монаше життя в нашому регіоні процвітає. Нині святкуємо 1000 років з тих пір, як наші монахи оселялись на Святій Горі Афон. На конференції були порушені історичні, богословські аспекти перебування монахів, заснування ними монастирів. І що найголовніше було розглянуто сокровенний, сакраментальний і високий подвиг монашества.
Емеритний митрополит, професор кафедри богослов’я Прешівського університету Христофор:
– Радіємо, що можемо говорити про Святу Гору Афон – джерело духовності, добра і справжньої православної поведінки, приклад чистоти і правди. Закарпаття чимось схоже на Афон, тому що тут багато монастирів, це свого роду Карпаторуський Афон.
Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ДВНЗ «УжНУ», директор Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна), керівник Закарпатського відділення «Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні» Юрій Данилець:
– Наукову конференцію ми запланували близько року тому, обговорили її проблематику. Закарпаття мало традиційні дуже міцні зв’язки з Афоном, тому що в нас є багато монастирів, духовне життя дуже сильне і його називають Малим Афоном. Саме цю назву ми і взяли для нашої конференції. Заявки для участі подали понад 70 вчених, які представляють одинадцять країн світу, на жаль, не усім вдалося приїхати. Маємо й представників з Афону, які передавали вітання від архімандритів. Наш богословський науково-дослідний центр ім. Василія Проніна останні роки активно займається дослідженням цієї проблематики. Думаємо, що наступного року, коли ми відзначатимемо 1000 років Руського монашества, ми видамо узагальнюючу працю про зв’язки Закарпаття і Афону.
– Володимир Бурега, кандидат богослов’я, кандидат історичних наук, проректор Київської духовної академії з науково-богословської роботи:
– Мені дуже приємно брати участь у цій конференції, бо, дійсно, не кожна єпархія нашої Церкви так уважно займається власною історією. Ми бачимо, що в Мукачівській єпархії створений і спеціальний дослідницький центр, де регулярно проводяться конференції присвячені вивченню церковної історії саме цього краю. Це дуже важливо і дуже дорогоцінно. На Закарпатті досить активно розвивається, я б сказав, церковне краєзнаство, тобто вивчення церковної історії власного регіону. Дуже важливо, що конференції проводяться тематично і сьогоднішня конференція приділяє особливу увагу зв’язкам з Афоном. Тема є малодослідженою і із тих доповідей, які ми почули можна зробити висновок, що вона є й перспективною. Є величезний масив недосліджених документів, які можуть суттєво вплинути на наше сприйняття церковної історії Закарпаття, зокрема зв’язок з Афоном преп. Алексія Карпаторуського. Хочеться побажати на майбутнє Мукачівській православній єпархії продовжувати розпочату роботу, аби ми мали можливість ще і ще раз приїжджати на такі чудові наукові заходи.
А ось афоніти діляться враженнями про Святу Гору, порівнюючи її із Закарпаттям
– Ієромонах Агафодор, насельник келії святителя Модеста Єрусалимського, що на Афоні:
– Хочу передати поклон від нашого монаха-старця, отця Авраамія за те, що запросили нас на цю конференцію. Один із яскравих періодів руського монашества на Афоні припав на 19-20 ст., коли руських монахів нараховувалось близько 8 тисяч. Ми усі призвані до Христа, і у Нього немає різниці, де людина несе свій подвиг – у миру, чи монастирі, на Афоні чи на Закарпатті. Головне це стремління до Бога, до життя з Ним. Звичайно, на Афоні є певні свої переваги, тому що там протягом півтори тисячі років безперестанно було монаше життя, є свої традиції, устав. Звідти можна багато-чому повчитися. На Русі, у зв’язку з подіями початку 20 ст., монашество і монастирське життя все-таки переривалось. Тепер відбувається відродження монашества в Україні, на Закарпатті. І дуже важливо для нас привитись до Святогорської лози, аби живитися. Слава Богу, тепер дуже багато священиків, і монахів, і просто мирян приїжджають на Святу Гору, моляться там – це має дуже велике значення.
– Ієромонах Олексій (Корсак), настоятель Подвір’я Афонського Свято-Пантелеймонівського монастиря в Києві:
– Свята Гора Афон здавна вважається уділом Божої Матері і кожний, хто туди потрапляє опиняється в особливій благодатній атмосфері, дотикаючись до іншого світу. Ми попереджуємо бажаючих поїхати туди: на період відвідання Афону потрібно стати трохи монахом, не дивлячись на те, монах ти, чи мирянин. Людина відвідує усі богослужіння, бере участь у послуху. На Афоні мінімальне зіткнення зі світом, де люди завантажені мирськими клопотами, зайвою інформацією, роботою, сім’єю, думками про заробіток грошей. Саме на Святій Горі людина цього позбавляється і часто відчувши ту благодать, уже не може жити інтересами цього світу. Коли чоловіки приїжджають до нас уперше, я їм кажу, що будуть їздити постійно, тому що не зможуть жити без цієї благодаті. І насправді, спочатку люди приїжджають один раз в рік, потім два, згодом три, чотири, пояснюючи, що духовні «батарейки» згасли. Смак меду неможливо описати, його треба спробувати. І так само, неможливо роз’яснити, що притягує на Святу Гору.
Ольга ПАЛОШ спеціально для https://m-church.org.ua