Серпнева Пасха панувала 19 серпня в обласному центрі Закарпаття – Ужгород славив Преображення Господнє.
В день свята Преображення Господнього Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський за великої кількості людей очолив святкову Божественну літургію в Спасо-Преображенському храмі столиці Закарпаття – Ужгороді.
Керуючому єпархією співслужили понад 30 священнослужителів єпархії та клір храму.
На богослужінні духовенство разом зі своїм архіпастирем посилено молилися за мир та спокій на нашій Українській землі.
Після заамвонної молитви владика при великій кількості вірян освятив виноград та плоди, принесені вірниками.
Наприкінці богослужіння був звершений урочистий хресний хід з уставним читання Євангелій.
В кінці богослужіння архіпастир привітав благочинного міста Ужгорода, протоієрея Іоанна Моланича з 50-ти літтям ієрейської хіротонії, а настоятеля храму, теж отця Іоанна, духовенство та прихожан з престольним святом.
Участь в Богослужінні взяли також преставники влади міста та району.
Насамкінець архіпастир звернувся до всіх із словами проповіді. «На празник Преображення духовенство служить у білих облаченнях – символі тієї чистоти небесного сяйва, яке з Небес ниспосилається вірою у Христа, кожній без винятку людині. Це свято особливе тим, що згадується момент, коли Господь уперше учням, а через них і кожному з нас, відкрив славу Свого Божества. Настільки сильною була благодать, що апостоли не знали що казати: чи благодарити Бога, чи плакати за свої гріхи. Те, що вони відчули в той момент не можна передати словами, це називається, за словами святих отців, мовою серця. Тож, хай преображення наших душ слугуватиме служінню нашому Спасителю і Його Святій Православній Церкві», – підкреслив владика.
Коротко про свято:
Усі три синоптичних Євангелія містять подібні описи Преображення Господнього (Мф. 17:1; Мк. 9:2; Лк. 9:28).
Незабаром після того, як Спаситель відкрив учням, що Йому слід постраждати, бути вбитим і на третій день воскреснути, Він завів трьох апостолів — Петра, Якова й Іоанна на гору Фавор і преобразився перед ними: обличчя Його просяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. Преображення Христове супроводжувалося з’явою старозавітних пророків Мойсея й Ілії, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!».
Святкуванням Преображення Церква сповідує поєднання у Христі двох початків — людського і Божого. Преображення є поява Сина при свідченні Отця в Духові Святому, тобто одкровення всіх іпостасей Святої Трійці. Преображення полягало не у зміні Божественної природи Христа, але у з’яві Його Божества у природі людській. Відповідно до Іоанна Золотоустого, Преображення відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами».
Свято Преображення Господнього існувало вже в IV ст., про що свідчать повчання і слова Єфрема Сіріна й Іоанна Золотоустого. Мати Костянтина Великого, свята рівноапостольна Єлена, побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення, зруйнований у XII ст. Салах-ад-діном. Піснеспіви на честь свята були написані Іоанном Дамаскином і Космою Маюмським (VIII ст.). На Заході свято ще в XII ст. не було загальним; його заснував у 1457 папа Калліст III, установивши тоді ж богослужбовий чин.
Святкування Преображення триває 9 днів, з 5 (18) по 13 (26) серпня. У це свято за древнім церковним звичаєм відбувається освячення перших плодів (злаки, виноград чи яблука). Тому в народі цей день називають другим, або яблучним спасом. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі (звідки запозичено наш Устав) саме в ту пору дозрівав виноград, який, власне, і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що в ній, як у суспільстві священному, все – від людини до рослини – повинно бути присвячене Богу як Його творіння.