«Ружа_(и) нець замість Іісусової молитви»?! (до питання про актуальність богослужбової аналітики)

44916_640Тема для роздуму і написання цієї замітки не забарилася з очікуванням. За нею прийшлося і приходиться спостерігати від мого дитинства до сьогоднішнього дня…

Актуальним і проблематичним питанням, яке досить гостро стоїть в сьогоденному, богослужбовому житті Закарпаття – це питання вивчення, співставлення та аналізу доксології Православної Церкви на Закарпатті з доксологією і богослужбовими традиціями інших деномінацій краю.

Якщо проблематику озвучити більш чіткіше, то вона буде звучати приблизно так: Обрядова та догматична традиція Православного Богослужіння сучасного Закарпаття, це реалія, яка підкреслює дійсну самоідентифікацію людей, які проживали і проживають на Закарпатті, чи це лише відголоси того першого, чистого богослужіння, яке було встановлене на Карпатській землі, ще рівноапостольними, Солунськими братами святими Кирилом та Мефодієм? Іншими словами можна сказати: Наскільки правильно і глибоко зберігає сучасне богослужіння в стінах закарпатських храмів свою первозданну красу і гармонію?

Нас цікавить перш за все таке явище, як «нашарування» в цілому річному богослужбовому крузі різних неправославних текстів, приспівів, обрядових традицій у православному богослужбовому житті Закарпаття.

Замість вступу

Сучасна реальна картина православного Богослужіння на Закарпатті є такою, що вимагає скрупульозного вивчення та аналізу. Справа в тому, що іноді трапляються просто конфузні ситуації в яких православно-віруюча свідомість, вірить, оспівує і дотримується насправді чужої для неї обрядової традиції чи чужого еортологічного змісту свята і т.д. Якби ця свідомість наповнювала ці «інші», «чужі» змісти своїм було б просто «здорово»!

Але, на жаль поряд із здавалося б правильним звершенням служби Богу або ж Богослужіння, в багатьох, якщо не в більшості храмів окремих районів Закарпаття, можна спостерігати явище, яке можна охарактеризувати, як «спотворення», а в деяких моментах і зовсім «паплюження», перш за все структури, а разом із нею і православного догмата, який в багатьох випадках неправильно виражається в богослужбовому обряді.

Для кращого сприйняття аналізу і викладення матеріалу статті ми умовно поділили її текст на дві частини, в яких буде розміщена своєрідна градація питання, що сподіваємося допоможе глибше проникнутися темою.

Молитва «Ружа_(и) нець»

Живим, активно діючим взірцєм «розриву», або ж «зшліфовки» граней між Православ’ям і не_Православям є досить росповсюджена молитва, яку простолюдини називають «ружа(и)нець».

Вивчаючи генезис цієї молитви, можна прийти до цікавих фактів, які заслуговують на обговорення і своєспростування чи то підтвердження.

З перших вуст.За словами «православних» прихожан, переважно звісно похилих прихожанок, які читають цю молитву вона «тайна», більше того її читають лише «вдовиці»! Цікавий «тайний» момент – читання «ружанця»– це привілей лише жінок–вдовиць, так, як це молитви до Божої Матері!По-друге,ця молитва, не Православної, і навіть не Греко-Католицької молитовних традицій, вона відноситься до Римо-Католицької традиції. Про це вам розповість кожна «вдовиця», яка читає «ружанець».

Про текст.Якщо уважно прослідкувати за самим текстом молитви, то по-неволі складається враження, що ці молитви направлені на якусь психологічну містерію, недалеку від духовної хвороби, яка святими отцями називаеться прелесть. Майже кожен абзац переповнений своєрідними уявами про життя Богородиці, її «страждання і муки», які Вона перетерпіла усвоєму житті. Вся молитва спрямована на тілесні і душевні, емоційні переживання, на своєрідний«экстаз»думки, де головним мотивом є не власна зміна свого гріховного єства, своєї гріховної природи, а все зосереджено но якихось «конвульсіях».

Правда факта.Наведемо деякі приклади з самої молитви «ружанець».

«Богородице Діво радуйся, обрадованная Марія Господь з тобою бо ти єси преблагословенна пренайсвятіша Діва Богородице пречиста Маріє, із тебе вродився Ісус Христос син Божий – Ісус Христос за нас грішних во Гефсиманськуй загороді кровавий піт ізмивав на молитвах умлівав».
«Богородице Діво радуйся…Ісуса Христв за нас грішних їмили до камяного стовпа привязали, преболізно го зранили збічовали».
«Богородице Діво радуйся…Ісуса Христа за нас грішних терновим вінцем коронували Його пренайсвятішу голову аж до мозгу пробивали».
«Богородице Діво радуйся…Ісус Христос славно благословенну Марію як свою мамку з тілом з душов на небо взяв».
«Богородице Діво радуйся…Ісус Христос славно в небі з Богом Отцом, з Духом святим, з ангелами свою мамку коронував».(Чистої води маріологія Католицької Церкви).
Далі йде ряд звернень до «найсвятійшого серця»!

«Богородице діво радуйся обрадованная Марія Мати Божа Господь з Тобою. О найсвятійшой серце Ісуса помилуй нас»!
«Богородице діво радуйся обрадованная Марія Мати Божа Господь з Тобою бо ти еси преблагословенна пренайсвятійша Діва Богородице пречиста Маріе. О солодкой сердце Діви Марії будь нашим спасеніем»!
«Богородице діво радуйся обрадованная Марія Мати Божа Господь з Тобою бо ти еси преблагословенна пренайсвятійша Діва Богородице пречиста Маріе. О Ісусе Христе змилуйся над померлима душами, прийми їх і нас пуд своїх 5 глубоких ран…», (в кінці «ружинця»).
«Молитва повсякденна».Наступним параграфом в «ружинці» виділяеться: «Молитва повсякденна».

З перших слів молитви відчувається пряма установка на духовну медитацію, якісь внутрішньо-екстазичні, психічні, переживання!

Деякі приклади.

«Покланяюся пречистій, пресвятій і животворящій язві Твоїй, яже во десній руці, і молю тя Господа моего єя ради сподоби мя одесную Тебе стати».
«Покланяюся пречистій, пресвятій і животворящій язві Твоїй, яже в шуїей Твоей руці, і молю тя Господа моего єя ради от части шуїя избави мя».
«Покланяюся пречистій, пресвятій і животворящій язві Твоїй, яже в десній Твоїй нозі, і молю Тя Господа моего ея ради настави мя на путь правий покаянія».
«Покланяюся пречистій, пресвятій і животворящій язві Твоїй, яже в шуїей Твоей нозі, і молю Тя Господа моего ея ради от всякого пути лукавого возбрани ногам моїм».
«Покланяюся пречистій, пресвятій і животворящій язві Твоїй, яже в пречистих ребрах і в прободенно Твоем сердці, і молю Тя Господа моего, ея ради сокруши окамененное мое сердце жестокое порази і пронзи е страхом Твоїм святим, уязви е любовію Твоею, до Тебе Господа моего возлюбити всім сердцем моїм, всіей душею, всіею кріпостію, і всім помішленіем моїм, і даждь ми до кончини живота моего всегда поминати спасительныяТвоя страсти і покланятися їм…».
Далі в «ружинці», виділяются так звані «7-м болізней» Богородиці.

Тут поступово описується життя Богоматері, і ті «великі болізні»?, які вона пережила в Своему житті.

1-а болізнь: «Богородице Діво радуйся, обрадованная Марія Мати Божа Господь з тобою, бо ти еси преблагословенна пренайсвятіша Діва Богородице пречиста Маріе. О Маріе 7 болезна, які Ти на своему серці 1-шу велику болізнь мала, коли Тобі Сімйон старець пророкував же Твое серце острий меч просиче, а з Ісуса Христа кров і вода істече».
2-а болізнь: «Богородице Діво радуйся…О Маріе 7 болезна, які Ти на своему серці превелику 2-гу болізнь мала, коли Ти з Своїм сином ніч і день через гори, через скали от Ірода до Египта преболезно утікала…».
3-я болізнь: «….Богородице Діво радуйся… О Маріе 7 болезна…коли Ти свого сина за три дні і за три ночі преболезно шукала (глядала)…».
4-а болізнь: «Богородице Діво радуйся… О Маріе 7 болезна…коли Ти свого сина на гору Голгофу тяжко хрест нести віділа, дись го віділа тамись го зустрічала з великого жалю на чорну землю падала жалісно плакала…».
5-а болізнь: «…Богородице Діво радуйся… О Маріе 7 болезна… коли Ти свого сина на горі Голгофі межи двома розбойниками на хресті розпятого віділа, Ти под тим хрестом стояла жалісно плакала із Нього кров капала, Ти Його святу кров до святої чаші зберала з своїми святими слезами мішала…».
6-а болізнь: «…Богородице Діво радуйся… О Маріе 7 болезна…коли Твого сина з хреста долу зняли, білов плащаницьов оббвили Тобі на святі коліна положили, Ти совїма слізьми 5 ран Христових умивала, своїма сятими власами утирала…».
7-а болізнь: «…Богородице Діво радуйся… О Маріе 7 болезна…коли Твого сина з Твоїх колін взяли до темного гробу поклали, гроб печатьов запечатали, двері гроба каміньом привалили, велику варту дали, киби не сятий Іоанн і сята Магдалина, там былась Марійо з жалю умліла…».
Незважаючи на те, що нами був зроблений лише короткий огляд молитви «ружанець», ми бачимо явний вплив римо-католицизма на наші православні доксології (славословя Бога).

Не викликає будь-якого сумніву, що згадування в молитві про «вознесіння Богородиці з тілом і душею на небо», є прямим догматом РКЦ прийнятим в 1950 році. Цей догмат, по своєму походженню, є прямим логічним продовженням попереднього догмата Римо-Католицької Маріології, який був прийнятий в 1854 році це «Догмат про непорочне зачаття Діви Марії».

Сам догмат 1950 року, звучить так: «Непорочная Богоматерь Приснодева Мария, закончив путь земной жизни, была взята душой и телом в Небесную славу».

На перший, поверхневий погляд, в цьому догматі нема нічого неправильного. Адже і в православних піснеспівах свята Успіння Богородиці в величанні, і в задостойнику ми співаемо: «Ангели, успеніе Пречистия видивше, удивишася: како Дева восходит от земли на небо». Навіть в канонах, написаних великими святими отцями Іоанном Дамаскіним, Косьмою Маюмським, не раз звучить думка про про те, що Божа Мати, не тільки душею, але й пречистим Своїм тілом була вознесена на Небо.

Православна Церква вчить так: Божа Мати, як і всі люди, знаходилася під відповідальністью загального першородного гріха, і тому Вона, хоча і немала ніяких власних гріхів (в цьому розумінні Вона була Святою, Непорочною, Пречистою), повинна була понести головний наслідок першородного гріха – смерть.

Божа Мати, закінчивши дорогу земного життя, спочатку випробовувала смерть по такому ж законі, як і всі потомки Адама і Еви, так як наслідки гріха прародителів є загальними для всіх людей.

Але, коли Богородиця померла природнім чином, як і всі люди, Вона не залишилася під владою смерті і була, перед загальним восресінням взята від загальної участі всіх народженних на землі і сьогодні вже перебувае на небі, в прославленому Своєму Тілі.

В римо-католиків інший підхід. Згідно їхньому догмату про непорочне зачаття, Божа Мати під виною першородного гріха не знаходилася і не несла відповідальність за нього. ТаквКатехизміКатолицької Церкви в рубриці Непорочне Зачаття під № 491, читаємо:«Упродовж віків Церква усвідомлювала собі, що Марія, Богом «сповнена благодаттю» (пор. Лк. 1,28), була відкуплена вже від Свого зачаття. Це зміст догми про Непорочне Зачаття Богородиці, проголошеної 1854 року Папою Пієм IX:«Пресвята Діва Марія від першої хвилини Свого зачаття благодаттю й особливим привілеєм Всемогутнього Бога, з огляду на заслуги Ісуса Христа, Спасителя роду людського, була збережена непорочною від усякої плями первородного гріха» (ПійIХ, Булла «Ineffabilis Deus»: DS 2803)».

Стосовно тілесного вознесіння в Католицизмі є дві думки, і обидві неправильні з точки зору древнього церковного вчення.

По-перше, якщо Божа Мати не померла, як говорять деякі католицькі богослови, то виходить протиріччя зі всім вченням древньої нероздільної Церкви! Тому сучасні католицькі мислителі, говорять, що Божа Мати спочатку померла, а потім була воскрешена і вознесена. Але, якщо признати, що Божа Мати все таки померла, хоча Вона й не була під виною першородного гріха (католицизм), то це означае, що Її смерть була добровільною:

Вона не зобов’язана була помирати, але Вона померла добровільно, так само, як добровільно вкусив смерть і Син Божий. Але якщо вона була добровільна, то це значить, що вона була й іскупительною! Католики так і говорять, називаючи Божу Матір Соискупительницею. Це один із офіційних титулів, який зараз часто використовуеться в католицькій літурзіці.

Нема необхідності говорити, як ця доктрина протирічить всьому, чьому вчила і вчить Церква, і вченню Священного Писання про Христа, як про «Единого посередника між Богом і людьми» (1 Тим. 2, 5).

Стосовно інших моментів молитви «ружанець», то тут можна сказати наступне.

Більшість, якщо не всі святі отці говорять і застерігають нас: «Не шукайте ніяких насолод в молитві, не займайтеся духовними медітаціями»! Так Святитель, який жив в XIXвіці, Ігнатій (Брянчанинов) (1807-1867), говорить про людей,які знаходяться в духовній хворобі, прелесті, так: «…Иные возбуждали свое воображение, разгорячали кровь, производили в себе движения нервные, принимали это за благодатное наслаждение в впадали в самообольщение, совершенное омрачение, причислились по духу своему к духам отверженным». Інший святий отець, Свт. Григорій Сінаит (XIVвік), наголошує: «Прелесть, говорят в двух видах является, или, лучше находит… В виде мечтаний и воздействий, хотя в одной гордости имеет начало свое и причину…Первый образ прелести от мечтаний. Второй образ прелести…начало свое имеет… в сладострастии, рождающемся от естественного похотения».

Поневолі читаючи молитву «ружанець», приходять на думку і приклади Католицьких містиків, таких як: Франциск Ассизский (XIII), блеженна Анжела (†1309), «Учитель Церкви” Тереза Авільська (XVI), Тереза із Лизье (Тереза Маленька, або Тереза Младенця Іісуса), родоначальник ордену єзуїтів, іспанський офіцер Ігнатій Лойола (XVI), і інших. Послідні були, якраз реальними прикладами живої духовної містики, яка навіть проявлялася в стігматах!

Проілюструемо декілька фрагментів із їхнього «духовного життя».

В книзі під назвою «Откровения блаженной Анжелы»(М., 1918), читаємо: «Дух Святий говорить їй: «Дочь Моя, сладостная, …очень Я люблю тебя”, «Был я с апостолами, и видели они Меня очами телесными, но не чувствовали Меня так, как чувствуеш ты”, а таке выдкривае і говорить сама Анжела «Вижу я во мраке Святую Троицу, и в самой Троице, Которую вижу я во мраке, кажется мне, что стою я и пребываю в середине Ея”.

А після багаторазових своїх явлінь Терезі Авільській «Христос” говорить їй: ”С этого дня ты будешь супругой Моей…Я отныне не только Творец твой, Бог, но и Супруг”. «Господи, или страдать с Тобой, или умереть за Тебя!” – молиться Тереза.

На такому методичному розвитку уяви основується і містичний опит одного із стовпів католицької містики іспанского офіцера Ігнатія Лойоли. В його книзі «Духовные упражнения”, яка користується великою популярныстью читаемо наступне: Созерцание «Первого дня воплощения Бога Слова” состоит из нескольких прелюдий. Первая прелюдия заключается в том, «чтобы представить себе, как будто это было перед глазами, весь исторический ход мистерии воплощения”. Вторая прелюдия состоит «в живом воображении местности…, где живет Святая Дева”. Третья прелюдия – «это мольба о познании мною…тайны воплощения Слова”.

І таких прикладів дуже й дуже багато.

Як ми бачимо молитва «ружанець» – це пряма містерія, а в деяких місцях, якщо можна так виразитися, – це «нескінченний любовний флірт між поклонником і його божеством”.

P.S.Перед тим, як читати якісь книги чи то молитися незнайомі молитви порадьтеся з духівником або ж приходським священиком, щоб молитва від якої Ви шукаєте зцілення не стала Вашої новою хворобою.

Протоієрей Олександр Монич,

голова Інформаційного відділу

Переглядів: 112

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.